М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

13 пунктів ! потрібно продовжити історію (можна продовжити невелику) мама збирала третьокласницю марійку до школи. вона попрасувала марійці сукню і їй вдягтися. потім взутись у червоні черевички. червоні черевички не марійці. вона сказала: «хочу зелені черевички! ». мама подала зелені черевички і взути. однак і зелені черевички були дівчинці не до вподоби. вона зняла їх і сказала мамі: «хочу чорні черевички». мама подала чорні черевички і їх взути. біля вікна сиділа

👇
Ответ:
morvilous77
morvilous77
14.09.2022

вона сиділа і з сумов кивала головою, бо розуміла що розбещила вона свою онуку. Хотіла як краще , а вийшло що вона зіпсувала свою дівчинку.

4,7(9 оценок)
Ответ:
ZevsGromov
ZevsGromov
14.09.2022

Біля вікна сиділа бабуся та сказала Марійці: мама тебе вдягаэ,взуваэ,доглядаэ за тобою,а ти ще й не довольна?Якщо тобі не довподоби ніякі черевики то йди до школи боса,як я колись ходила...Марійка здивувалась, та спитала: -Бабусю,вам теж були черевички не довподоби?бабуся засміялась та сказала: -Ні, просто тоді грошей , бо моя мати заробляла копийки,за які можна було купити тільки хліб, ми іли один хліб, а тобі й це, й то купляють...Шануй те,що в тебе э, і не завідуй тим, в кого э більше чем в тебе...Дівчинка закам"яніла, від розказу бабусі та сказала мамі:-Мамо, давайте я сама взуюся!Дякую мамо,дякую бабуся!

Мама та бабуся не зрозуміли чому ім дякуэ вона але усміхнулись дивлячись на   неі

4,5(46 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
ааааааа59
ааааааа59
14.09.2022

Ришки, малий Чіпка нікого не любив (П. Мирний).I ніхто того не чує, не знає, не бачить, опріч Марка маленького (Т.Шевченко).Крім цих прапорів, на довгому держалні маяв ще білий прапор (С. Скляренко).Bін пригостив яблуками всіх дітей, які були в дворі, і дорослих, не виключаючи й самого Степана (В. Шевчук). Тільки на відміну За винятком баби від козака, що не може обійтися без товариства, ворожбитові потрібна самот Hiсть, тиша і спокій (В. Рутківський). Ні небо, ні земля ніколи, навіть у снах, не покидають людини. (М.Стельмах.)

4,7(5 оценок)
Ответ:
sernarikate
sernarikate
14.09.2022
Соловейко щебече, кажуть, поки ячмінь почне колос викидати, а тоді вже й не чути.

Соловейко тьохкає, поки дітей не виведе, тож і Михайликові співати схотілось, парубкові, поки дітей не вивів, — от він і сам не стямився, як замугикав стиха та й подався, мов той снохода, вниз до міста, шляху не вибираючи, але зразу не вхопив тропи і трішки поблукав, поки знайшов дорогу з вишгороду…

Аж тут і пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на продраних небесних пуховиках, блиснула лихим синім вогнем ріка Рубайло, і все довкола раптом засвітилось таким сяйвом, печальним і тихим, що завидніло навкруги неначе вдень, бо все ж там було біле.

Цвіли сади, біліючи у веснянім буянні, — бо все цвіло того року чомусь надто пізно, аж на Зелені, свята.

Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу повкривані, сяяла проти місяця журлива черемха, хоч вони, може, всі ті кущі й дерева, і не цвітуть ніколи в один і той самий день, але ж тої весни вони чомусь цвіли разом, та це не дивувало Михайлика, і пелюстки весільних квітів України, осипаючись, білою метелицею вихорились над землею та й по всьому місту, і на Соборному майдані, куди ноги самі несли його, ближче до архирейського дому, де світили стовбурами цнотливі берези, та й штахети березові біліли скрізь нечухраною корою, та й білі сорочки парубків з дівчатами, що непорушно й без пари з уст завмирали в тих білих кущах, і все там світилося й сяяло, не тільки відбиваючи срібні скалки місяця, а й променіло своїм власним світлом, тихе сяйво красуні-України, яка в ту мить співала там голосом якоїсь сумовитої дівчини:

— Якби мені крилечка, солов’їні очі, полетіла б у дорогу темненької ночі…

Він розумів її, Михайлик, ту незриму співачку, сховану в безкраїх, по-нічному таємничих заростях калини, бо він і сам летів уперед і вперед.

Несли вони його, уявні крила, а не звичайнісіньке пір'я, крила, що виросли закоханому за плечима, несли вони його до саду вишневого, до двоповерхового дому єпіскопа, до того либонь вікна, де хлопець бачив удень Ярину Подолянку.

Він навіть не думав про небезпечність свого польоту.

По вулицях походжала козацька сторожа, перегукувались круг міста вартові:

— Пугу-пугу!?

— Козак з Лугу!

— Чату-у-у-ую!

— Та чу-у-у-ую!

Сновигали по всіх закутках і навіжені дівчата з невгамовного загону сотника Лукії.

Стерегли своїх любасок і закохані парубки.

Михайлик і сам був закоханий, і тільки тому так щастило парубкові, і він ішов далі та далі, безкарно пробираючись до Соборного майдану, і ніхто його не перейняв, ніхто не зачепив сторонського парубка, який невідомо за чим тиняється серед ночі в чужому ще для нього місті, ніхто не схопив одчайдушного, бо закоханим і дурням завше таланить і щастить.

Спрожогу перешугнувши через паркан архирейської садиби, необачний Михайлик опинився в старому вишневому саду єпіскопа, де владав усім той самий місяченько, щире козацьке сонечко, і, ступаючи обережно, мов кіт по стерні, молодий коваль скрадався до заплетеного хмелем будинку, до шестикутного на другому поверсі вікна, з якого вдень визирала панна Ярина, і аж паморочилось йому в голові, бо ж під ногами перекочувалися й дзюркотіли по землі хибкі місячні плями, пересіяні крізь гілля та листя вишень, яке хилиталось од кволого вітру.

Аж раптом у прочиненому вікні другого поверху, мов у срібній рамі, вияснилось проти місяця мармурове обличчя Ярини.

Вузьке.

Зосереджене.

Якесь пом'якшене…

Чи то, може, від сяйва місяця?

Чи від якоїсь владної думки, що так напружила в ту мить п чоло?

I вся вона була якась інакша.

Таємнича.

Без того виразу химерної владності, без зарозумілої недоторканості, що їх часом напускають на себе українські дівчата, без тої явної погорди, яка псувала це миле обличчя вдень.

Панна, видимо, слухала солов’їв
4,5(31 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ