Я дуже часто думаю про те, що може зробити мене щасливою. Відповідь на це запитання я знаходжу в своєму серці.
Для мене щастя не вимірюється в грошах і статках, для мене важливі духовні цінності.
Моє щастя в улюбленій справі, в хорошому настрої, в молитві, в нічному небі, в горах. Воно живе в моїй душі і його просто потрібно розбудити.
На жаль, я не завжди почуваюся щасливою та веселою. Іноді мене засмучують і я хочу побути наодинці з своїми думками та проблемами.Я просто не можу бути щасливою, коли мої рідні хворіють. Але з часом все минає і до мене все ж повертається гарний настрій.
Я давно усвідомила, що мені для щастя потрібно зовсім мало.Ми маємо насолоджуватися кожним моментом нашого життя, адже воно таке коротке!
1. Дорогою додому.
2.Маленькі помічники.
3.Вдячна бабуся.
Був теплий сонячний день. Марічка і Степанко поверталися зі школи. Дорога додому пролягала повз обійстя бабусі Марії.Крізь фіртку діти побачили стареньку, яка поралася на городі. Рухи її були повільними, кволими і діти зрозуміли, що бабця нездужає: у неї болить спина.
Рішення про до було прийнято Марічкою і Степанком майже одночасно - у бабусі Марії не було рідних. Діти наввипередки кинулися на город.
Скоренько визбирали і поносили в комору огірки, Степанко сходив за водою до криниці, а Марічка погодувала курей.
Бабуся була розчулена вчинком дітей. Вона красно їм подякувала та пригостила смачними яблуками. Діти поверталися додому щасливими.