Був в одному селі один хлопчик Іван і одного разу він зламов гілку на дереві. А ще внього були два брати Васько та Дмитро.Коли ж брати взнають ма не мама накаже. А щож тут о чикувати прийшли брати тай кажуть це ти гілку зламав так але я більше небуду не кажіть юудьласка матері вона ж мене посварить.Кажуть брати ми ж такі самі були ми до ми зараз принесем фарбу і закрасиму вітку а саму вітку викинем зрозумів так зкакзав я.І ми змоїми братами пішли додому.І вітоді там виросла дуже красиве дерево!
1. Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася 2..Таке це літо золоте, що забуваються жалі. 3. Роби так, щоб після тебе перероблять не довелось 4.Юносте люба, куди б не пішов я, всюди твоя йде зі мною краса! 5.Десь шумлять дощі осінні, і вітри лютують, а у нас на Україні літечко літує 6..Вертається віра й покута і плодом на кроні важніє, і пружиться юне коріння.. 7.Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді 8.Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога 9.Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? 10.Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов'я
