кожній людині для життя потрібні певні ресурси. найпростіші з них – це їжа, одяг, житло. у сучасному світі з’являється все більше речей, які людина прагне мати заради комфорту та можливостей. але для того, щоб все це взагалі було, людина має трудитися, прикладати зусилля, використовувати свої знання та таланти. навіть первісні люди мільйони років тому мали щось робити, аби щось мати. спочатку вони ходили, шукали, збирали та зберігали продукти, потім займалися мисливством, риболовлею, згодом стали застосовувати знаряддя праці, вивчали навколишній світ. це зрештою поступово призвело до того науково-технічного прогресу людства, який ми спостерігаємо зараз. і все завдяки праці людей.
праця завжди годувала людину. щедра земля дарувала врожай хліборобові, майстерність та вправність приводила покупців на товари ремісника, сила та сміливість видобувачів підкоряла багаті на корисні копалини надра землі, розум та кмітливість вчених приводила до нових відкриттів та винаходів, якими тепер користується все людство.
людина, яка вміє та любить працювати, в усі часи користувалася повагою інших. той, хто вміє щось робити, тем більше добре, завжди прогодує і себе, і родину, вважалося у народі. нажаль, крім тих, хто готовий чесно працювати, серед нас завжди знаходяться ті, хто сам нічого робити не хоче, а от привласнити плоди чужої праці – залюбки. зараз взагалі в умах людей закріплюється думка, що заробляє гроші не той, хто працює, а той, хто краде. нажаль, сучасна ситуація в нашій країні дійсно така, що далеко не завжди сумлінно працююча людина може заробити собі на гідне життя.
роздумуючи про значення праці в житті людини, я не можу не погодитися з такою простою та розумною думкою, як та, що висловив колись видатний український філософ григорій сковорода. я маю на увазі «споріднену працю». сутність її в наступному: кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист та покликання, тому така праця приносить людині не лише винагороду матеріальну, а й справжнє задоволення. та люди часто змушені обирати між власною «спорідненою працею» та професією, яка вважається престижною та добре оплачуваною. і тоді праця стає для людини тягарем, повинністю. мабуть, саме через це стільки людей у світі не полюбляють працювати.
- Привіт, Андрійко. Справи так собі, але могли бути і кращими... А в тебе як? - с сумним голосом відповіла я.
- Ну в мене все чудово! Грав в футбол, а потім коли прийшов додому мама спекла мені пирога, - з усмішкою на обличчі розповідав він.
- це дійсно чудово. А в мене сьогодні був дуже напружений і невтішний день, - стримуючи сльози відповіла я.
- Чому б це? - запитав він.
- С самого початку дня мама насварила мене за те, що я не прибрала кімнату.
- Ну вона зробила на мою думку справедливо..
- Так, але ж я сказала, що приберу! Потім коли я пішла на репетицію до школи, мені сказали, що я не буду виступати, тому що на мою кандидатуру взяли іншу дівчинку..
- Я тобі дуже співчуваю...
- Дякую, але це ще не все. Пішла я гуляти на вулицю та й зіпсувала свое улюблене плаття! Ну ось подивись, - я показую свое плаття, а Андрій дивується.
- Як так можно було? - зі здивуванням дивився на мене мій друг.
- Ну це ж я... - тихим голосом відповіла я цому.
- Добре... Ти не суму, я тобі на день народження подарую нове гарне плаття, а за роль... Не турбуйся! Вони просто не знають кого втратили! А щодо мами, з мамою ніколи не треба сваритися! Пішли, я куплю тобі і собі морозива!
- Ооо Андрійко... Тільки ти мене і розумієш. Пішли, - та взявшись за руки ми пішли в найближчий магазин, де продається саме смачне морозиво на цілому світі!