Дієприслівник не є самостійною частиною мови, тому що він має ознаки дієслова і прислівника.Дієприслівник має вид (доконаний, недоконаний), час (тільки теперішній та минулий), він може мати залежні слова, як і дієслово (разом із залежними словами він утворює дієприслівниковий зворот).Але подібно до прислівника, він не відмінюється.У реченні виконує роль обставини.Вчені-філологи вирішили, що дієприслівник не є ні дієсловом, ні прислівником, але все ж таки він ближче до дієслова, бо відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? і називає додаткову дію (це означає, що дієприслівниковий зворот можна вилучити з речення, при цьому,з граматичної точки зору, речення буде побудоване вірно.Проте страждати від цього буде лексичний зміст речення, і ви не зможете донести думку до співбесідника)
2)Дієприкметник відповідає на запитання прикметника який?, яка?, яке?, які? і виражає ознаку предмета за дією, в той час,як дієприслівник означає додаткову дію.
Безсполучникові:
Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле (М. Коцюбинський); Сонце підбилося високо вгору; надворі стало душно (І. Нечуй-Левицький); Цілісінький день у роботі: одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає (Марко Вовчок); Грім гримить —хліб буде родить.
Сполучникові:
Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко).
Той, що занепав духом, уже не страждає (Д. Павличко).
Пишнобарвними квітками рясно всіяні путі, і над вільними ланами грають сурми золоті (В. Сосюра).
1.Нічого кращого в усьому світі не знайдеш за любов і працю. 2.Що для квітки літнє сонце, так і мати рідній доньці. 3.Ой, злетілись думи-думи, голівоньці тяжко. І народжують пісні серця струни голосні. 4.Птахи гойдаются на гілці, і сонце грає на сопілці. 5.Понад Дніпро гуде метро – і рибоньці не спиться.6.Лелека витанцьовував гопака на краю гнізда. 7. Буслиха у гнізді на хаті світить дзьобом, здається, зараз дзьобне місяць в небесах. 8. Вийду в степ, до синьої криниці. 9. Крила ростуть у польоті. 10. Доля кується у боротьбі, дужий не гнеться – гнуться слабі.