В одному місті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.
-Добрый день, Марья Ивановна.
-Добрый, добрый.Как ты вырос.Как живешь?
- Все хорошо уже закончил институт, теперь инженер на заводе, а вы как Марья Ивановна?
-Вот видешь на пенсии нянчусь с внуками.У меня их уже трое.А у тебя детки то есть?
-Есть совсем маленькая Сашенька и любищая жена Саша тоже.
-А как все остальные с твоего класса?
-Я не знаю как все но Толик стал врачем стоматолог он.А маша она преподователь в нашей школе.
-Какие молодцы вы все.Ну хорошо удачи всем, передавай привет жене и доченьки твоей.
-До свидания Марья Ивановна.Вам того же.