Ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла, а вже стукає в віконце, опадає листям і стиглими горіхами золота осінь. Чепурна й вишукана, вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. Як радує блакить неба із мереживом хмаринок на ньому, як квітнуть жоржини!
Як красиво, як казково кращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані наряди. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку падають і з тихим шерехом лягають різнокольорові листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Стоїш як заворожений, а скажений вітер несе мертве листя у веселому танку.
Рано сумувати про наступні холоди. Ходімте до лісу, наберемо грибів, Попрощаймося з горихвостками, дроздами, шпаками і зозулями, що відлітають у далеку Палестину. Вони принесуть нам на крилах наступну весну.
Усе у Всесвіті створено гармонійно. Коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. Природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. І лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. Адже природа - це не лише фізичне життя людини. Коли кожен на своєму місці, то народжується духовна цінність. В поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі. Без технічного прогрессу неможливе наше життя. Але без природи неможливо розвиватися духовно. Природа надає сили та бажання бути кращим.
( такая же тема в школе . Все проверено :). 10 по гарантированная .)