Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
Гідність людини- це в першу чергу її відношення до самої себе. Вона розуміє, що всяка людина цінна так само як і вона. Гідна людина вона і добра, благородна, чесна як до себе так і до інших, відповідальна. Гідна людина- це не людина яка так називається, це людина, що вміє себе вести згідно такого звання. Гідність притаманна тому, хто має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Дуже часто трапляютьс яситуації коли можна показати свою гідність, а можна її десь сховати і втікти, злякатися... злякатися зробити благородний вчинок, злякатися сказати гірку, можливо, правду... Гідна людина завжди діє за законами совісті і честі. Давайте будему людьми, гідними звання гідний.