Прочитайте текст. Виконайте завдання 4-6 до нього (розділові знаки пропущено)
Стояв місяць грудень і ніч була морозна. На обрії неба відбивалося червоне полум'я пожежі
розстилаючи до снігу жовтогарячі стежки.
Козацтво ще не спало а порозкладавши огнита сиділо коло них купами. Почувши біля
одного огнища бандуру та спів кобзаря Богун наблизився туди. Козаки трохи розступилися
даючи місце полковникові та його товаришам. Не старий ще кобзар співаючи про Перебийноса
оповідав про козацькі славні подвиги (За А. Кащенком).
4. Розставте в тексті пропущені розділові знаки.
5. Підкресліть у тексті дієприслівникові звороти.
6. Напишіть власне закінчення тексту (3-4 речення), уживаючи дієприслівники.
Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.
Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.
Мій дядько — комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи: урожай того року був щедрим. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. “Бачиш, яка важка наша праця, — сказав мені дядько. — Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські”. Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.
Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти — така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: “Буде хліб, буде й пісня”.