як часто ми говоримо про щастя, бажаємо один одному, прагнемо до нього, мріємо про нього. а що таке щастя? як визначити його сутність, дати йому характеристику, описати його?
одного разу я замислилася над цим і прийшла до наступного висновку: щастя — це не стан душі, не предмет і навіть не виконане бажання. це особливий стан внутрішнього світу людини. це ейфорія почуттів, емоцій, неймовірної радості і блаженства. такий стан можливий при виконанні якогось дуже сильного бажання, при досягненні якоїсь давно-давно бажаної мети. а людській натурі властиво ставити завданням виконання якихось бажань.
і що ми називаємо щастям: виконання бажання або досягнення поставленої мети? а бажаємо ми часто грошей, влади, багатства, вдалого заміжжя. але як же часто ми потім розчаровуємося. і досягнення якихось земних бажань не приносить нам очікуваного щастя, або воно буває недовгим. у тому й особливість цього почуття: що частіше ми ставимо мету, чим швидше її досягаємо і чим частіше виконуються наші бажання, тим слабкіше відчуття радості. за інерцією ми продовжуємо чогось бажати і до чогось прагнути, а радості від досягнутого все менше і менше.
на мій погляд, відчуття щастя треба культивувати, штучно створювати в самому собі цю ейфорію почуттів, використовуючи для цього найнезначніший привід, найнезначнішу, але приємну подію. одним словом, навчитися радіти життю і бути ним задоволеним, незважаючи ні на які труднощі і негаразди.
є люди (їх, правда, небагато), які мають таку властивість душі від народження. це завжди просвітлені обличчя, це люди, красиві душею і тілом в будь-якому віці. таким людям, щоб добре виглядати, немає необхідності робити пластичні операції, слідувати якимось режимам, дієтам. вони завжди доброзичливі, з ними легко і приємно спілкуватися, вони немов світяться зсередини від щастя, заражають своїм оптимізмом оточуючих. для них абсолютно не важливо, на якому щаблі соціальних сходів вони стоять, де вони живуть, що мають.
якщо ми навчимося жити і сприймати світ так, як вони, то людство зробить величезний крок на шляху до досконалості, а сама людина не буде загрозою навколишньому світу, зможе позбутися багатьох своїх хвороб, стане чистішою і світлішою!
щастя — це життя! це сенс життя! заради чого і для чого живе людина — це і є щастя! якщо у людини немає в житті мети, то у неї не буде щастя!
осіннього вечора я поверталась додому з танцювального гуртка. за рогом, останньої до мого будинку, багатоповерхівки побачила знайому куртку. така була у мого молодшого брата і я була впевнена, що це саме він. все б нічого, з друзями, але одне мене не на жарт налякало. у руці запримітила цигарку. підійшла, перепросила у хлопчаків, що стояли поруч і повела додому. дорогою стала морально накручувати себе, уявляти, що подумають батьки.
- артеме, ти палиш?
- ти ж бачила
- давно?
- близько року.
- тобі тільки 15! прошу, не губи себе! паління жахливо псує здоров'я.
- та що мені буде, - насмішкувато відговорювався малий
- тобі можливо і нічого, але твої легені стануть чорними, печінка перестане правильно працювати, а у майбутньому, скоріше за все, твої діти народяться не дуже здоровими.
- ти натякаєш, що оце все правда?
- абсолютно. приміром, пам'ятаєш дядька івана? так він помер саме через паління. почав з класу четвертого, а потім алкоголь у додачу, так і скінчив життя у неповних 48.
- та бог з тобою, сплюнь. я не натсільки не розсудливий, сам знаю, що можна, а що ні.
- думаю, ти візьмеш для себе щось із цих слів.
- кать, тільки мамі не розповідай, бо отримаю добряче.
з того дня підліток артем зупинив свою згубну звичку, а натомість почав займатись спортом, до чого й друзів залучив.
Вони вказують на особу або осіб і відповідають на ті самі питання, що й іменники: хто? що? кого? чого? та ін.