Ще в зовсім ранньому віці я була досить непосидючим і допитливим дитям, але в батьків ніколи не виникало зі мною проблем, адже їм не складало жодних труднощів мене чимось зайняти і на щось відволікти. Пропонують осідлати двоколісний велосипед у 4 роки — будь ласка, я тільки за! Приносять новеньку книжечку — все, я моментально поринаю у незвіданий світ казок. Хочуть записати на танці — я вже самостійно перед дзеркалом розучую свій перший, тільки-но вигаданий танець. Тягнуть у музичну школу — починаю проситися на додаткові заняття з фортепіано й вокалу! Мене цікавило усе без жодного винятку, я у всьому бачила щось особливе, мені вдавалося іноді навіть розгледіти те, що залишається часто непомітним для інших.
Мама завжди говорила, що мені варто розвивати усі свої таланти, бо була впевнена, що в житті може знадобитися все. Так я і робила до одного певного моменту. Одного разу, у намаганнях згаяти час, я з друзями забрела у місцеву картинну галерею, у ній саме представляли свої роботи маловідомі міські художники, але одна картина, на жаль, назву її я не запам’ятала, просто врізалася мені в пам’ять і ніяк не покидала моїх думок. На ній був зображений звичайний пейзаж, побудова малюнку теж була проста і невигадлива. Не можу пояснити, чому саме цей образ змусив мене задуматись над своїми захопленнями і теж звернутися до малювання, але все ж я дякую тому художнику за його прекрасний малюнок, єдиний погляд на який просто закохав мене у малювання. Я не можу сказати, що зовсім не малювала до того моменту, ні, я могла цим зайнятись тоді, коли цього хотіла моя душа. Але останні кілька років я малюю постійно, у моїй голові завжди вибудовуються якісь фантастичні сюжети, нові, неповторні ідеї, які одразу ж хочеться втілити на чистому аркуші паперу. Коли я зрозуміла, що живопис — це моє, то одразу ж записалась у школу малювання. Мені досі цікаво відвідувати кожне заняття, дізнаватись щось особливе про свою улюблену справу. Задля власного задоволення я частенько кілька разів на тиждень пробігаюсь місцями, де художники виставляють на показ свої щойно створені шедеври, читаю блоги людей, які розбираються в мистецтві, самостійно шукаю якусь додаткову інформацію в Інтернеті про новомодні тенденції і якісь зрушення в цій сфері.
Не можу навіть описати словами, як сильно я люблю малювати. У той момент, коли ти робиш перший мазок, світ навколо просто замирає, він на кілька годин просто перестає для тебе існувати, адже ти відкриваєш для себе власний світ — світ твоїх думок і фантазій. Це так прекрасно відчувати те, що ти можеш відобразити у картині себе, свій внутрішній світ, свої переживання й емоції, ти можеш подарувати іншим малесеньку частиночку своєї душі. Оце захоплення малюванням допомагає мені знайти гармонію в серці і у власних думках, заспокоїтися і навіть розважитися. До речі, не можу не похвалитися і не згадати про те, що мої аматорські картини вже прикрашали картинні галереї рідного міста, кілька з них навіть здобули призові місця на регіональних конкурсах. Тому я не думаю, що я займаюсь малюванням тільки для душі, сподіваюсь, що і в майбутньому воно до мені побудувати успішну кар’єру художника чи, наприклад, дизайнера.
Отже, як ви вже зрозуміли, улюблена справа мого життя — це малювання, адже саме вона приносить мені істинне задоволення і радість. Тому бажаю кожному з вас знайти своє покликання і захоплення, бо тільки так можна відчувати себе хоча б на четвертинку реалізованим у цьому житті і, безперечно, щасливим
Объяснение:
Если можно по русски