Україна... Ніжною й ласкавою матір’ю вона є для своїх синів і дочок. Ми повинні любити й шанувати свою рідну неньку Україну, піклуватися про її сучасне та майбутнє. Чим же я можу бути корисним для тебе, Україно?
Я пишаюсь своєю Батьківщиною, її досягненнями та видатними особистостями.
Кожна людина має право на своє особисте життя, яке вона повинна прожити з гідністю, щоб майбутні покоління пам’ятали нас. Мені не зрозуміло, чому дехто прагне жити спокійно, піклуючись тільки про себе. На мою думку, кому, як не нам, молодому поколінню, необхідно турбуватися про майбутнє нашої держави, її розбудову; бо через деякий час ми станемо повноправними громадянами України.
Не будь байдужим до того, що відбувається навколо!
Я хочу бути чесною, гідною людиною, поважати батьків, шанувати людей похилого віку. На сьогодні мене хвилює питання розвитку сільського господарства, тому після закінчення школи, хочу отримати професію агронома. Саме сільське господарство сприяє економічному розвитку країни. А належний економічний розвиток країни й дасть змогу пишатися нашою державою серед інших країн світу.
Моє покоління повинне розуміти, що немає землі милішої від тої, де ти народився і живеш.
Ми, діти твої, Україно, запевняємо, що віддамо тобі свої знання, уміння, бо немає кращої землі, ніж наша!
Объяснение:
– Гей, Вороно! – гукнув Заєць. – Зірви-но мені яблуко!
Ворона перелетіла з ялинки на яблуню і зірвала яблуко. Тільки в дзьобі його не втримала – воно впало вниз.
тобі, Вороно! – сказав Заєць і хотів бува яблуко підняти, а воно, наче живе, раптом зашипіло... і побігло. Що таке?
Заєць злякався, потім зрозумів: яблуко впало прямо на Їжака, який, згорнувшись клубочком, спав під яблунею. Їжак спросоння схопився і кинувся бігти, а яблуко на колючки начепилося.
Яблуко
– Стій, стій! – кричить Заєць. – Куди моє яблуко потягнув?
Зупинився Їжачок і говорить:
– Це моє яблуко. Воно впало, а я його спіймав.
Заєць підскочив до Їжака:
– Негайно віддай моє яблуко! Я його знайшов!
Яблуко
До них Ворона підлетіла.
– Дарма сперечаєтесь, – каже, – це моє яблуко, я його собі зірвала.
Яблуко
Жоден з іншим погодитися не може, кожен кричить:
– Моє яблуко!
Крик, гвалт на весь ліс. І вже бійка починається: Ворона Їжака в ніс клюнула, Їжак Зайця голками вколов, а Заєць Ворону брикнув ногою...
Яблуко
Аж тут Ведмідь з'явився. Та як загарчить:
– Що таке? Що за гвалт?
Всі до нього:
– Ти, Михайле Івановичу, у лісі найбільший, найрозумніший. Розсуди нас по справедливості. Кому це яблуко присудиш, так тому і бути.
І розповіли Ведмедю все, як було.
Яблуко
Ведмідь подумав, подумав, почухав за вухом і спитав:
– Хто яблуко знайшов?
– Я! – сказав Заєць.
– А хто яблуко зірвав?
– Як р-раз я! – каркнула Ворона.
– Добре. А хто його спіймав?
– Я спіймав! – пискнув Їжак.
– Ось що, – розсудив Ведмідь, – всі ви праві, і тому кожен з вас повинен яблуко отримати...
– Але тут тільки одне яблуко! – сказали Їжак, Заєць і Ворона.
Яблуко
– Розділіть це яблуко на рівні частини, і нехай кожен візьме собі по шматочку.
І всі хором вигукнули:
– Як же ми раніше не здогадалися!
Їжачок взяв яблуко і розділив його на чотири частини.
Яблуко
Один шматочок дав Зайцеві:
– Це тобі, Заєць, – ти перший побачив яблуко.
Другий шматочок Вороні віддав:
– Це тобі, Вороно, – ти зірвала яблуко.
Третій шматочок Їжачок собі до рота поклав:
– Це мені, бо я спіймав яблуко.
Четвертий шматочок Їжачок Ведмедеві в лапу поклав:
– А це тобі, Михайло Івановичу...
– А мені за що? – здивувався Ведмідь.
– А за те, що ти нас всіх помирив і уму-розуму навчив!
І кожен з'їв свій шматочок яблука, і всі були задоволені, тому що Ведмідь розсудив справедливо, нікого не образив.
Яблуко
Яблуко
Автор: Сутєєв В.; ілюстратор: Сутєєв В.
Прослухати аудіоказку на Youtube
Пропонуємо також:
Їжак і сонце Болгарська народна казка
"Їжак і сонце"
Болгарська народна казка
Вуж та їжак Албанська народна казка
"Вуж та їжак"
Албанська народна казка
Злючко-колючко Скребицький Г.
"Злючко-колючко"
Скребицький Г.
Їжакові голки Яковлєв А.
"Їжакові голки"
Яковлєв А.
Усі книги з категорії "їжаки"
На головну сторінку
У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.
Валерія Воробйова
Гостьова книга - Контакти
© 2015-2020 Валерія Воробйова
повторить вопрос я не понял