-Привіт Василько!
-Привіт Ромко!
-Говорили що ти надумав їхати до Києву на мотофестиваль?
-Так,звичайно , я давно мріяв!
-А ти в батьків питав?Вони дозволили тобі?
-Хее..я вже самостійний! Я вирішив що поїду, знаю що батьки не дозволять їхати,тому не питав!
-Хм.м..зрозуміло, але де ж ти візьмеш гроші на квиток?
-Та к я ж два місяці відкладав, та й назбирав.
-Я думаю що тобі краще запитати у батьків, не дай Боже щось станеться з тобою, а батьки навіть не довідуються цього!
-Та , що зі мною може статись?
-Наприклад вкрадуть гроші на вокзалі, або он скільки випадків що дитина не повернулась додому,а ти сам збираєшся їхати в таке велике місто!
-Так...напевно ти правий, сьогодні ж запитаю у батьків!
Я люблю зиму. А як її не любити? Вже за те, що коли ти прокидаєшся вранці, ти бачиш гарний, білесенький сніжок, який кружляє ніби в дивовижному таночку й падає на дахи будинків, паркани, просто, ніби ковдрою вкриває голу землю, можна обожнювати зиму. Ще, в мене під вікном на трубі прилаштована годівниця для птахів, і якщо звечора покласти туди зернята, або хліб і до ранку метелиця не замете ці пташині ласощі, то можна бачити кілька(в основному від трьох до десяти) горобців і синичок, які прийшли поїсти. За ними дуже цікаво гати.
Потім, коли ти виходиш на подвір’я й дихаєш прохолодним, але свіжим повітрям навіть на душі становиться легше, підіймається настрій. Саме в такі моменти хочеться ловити сніжинки, щоб вони падали саме на долоні та нести їх довго, милуючись і переймаючись, щоб не впали й не розтанули.
Ось, тримай, більш нічого не можу придумати)
Радісний, радіти, зрадів, радує