Відповідь:
Іван Пулюй тісно спілкувався з українськими літераторами , разом із
-.-.-.-. - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким переклав із
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - -- - - - - - - - - - --
давньогрецької мови на українську Євангеліє, яке було видано у
- - - - - - - - - - - - - - - -
Львові.
-.-.-.-.-.-.-
[__ ==, == ],→яке? ( яке == ).
складнопідрядне , розповідне, неокличне; 1 головне, двоскладне, неповне (пропущено слово мову), поширене, ускладнене трьома рядами однорідних членів речення; 2 підрядне означальне, односкладне безособове, повне, поширене, неускладнене.
Пояснення:
У кожної пори року є свої особливості.
Навесні з’являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Вся природа оживає. Дзюрчать струмки. Радіють весняному сонечку звірі, в лісі з-під снігу визирають перші проліски. Але не тільки природа вбирається в яскраві барви, а й люди скидають з себе теплі шуби. Хочеться йти вулицею та посміхатися.
Літо занурює нас у казковий світ. Влітку сонце яскраве, а небо блакитне, бездонне.
Восени ми можемо ігати різні красиві пейзажі. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють — наближається пора золотої осені. Настає бабине літо. Дерева стоять задумливі, наче згадуючи минулі літні дні. Вони дивляться високими вершинами вдалину, немов намагаються зазирнути у майбутнє.
Зима теж по-своєму особлива. Дерева стоять у снігу, ніби яблуні в цвіту. Білі-білі. А сніг блищить на сонці, іскриться і переливається. Мороз малює нам на склі чудові візерунки.
Скільки за рік було всього гарного, доброго!
Осінь сумно шелестіла листям. Потім зима дарувала блискітки свої. З іконою і вербою ми зустрічали весну, раділи їй. А після весни нас зігрівало літо, даруючи тепло й щиру ласку.
Відповідь:
І барвінком, і рутою, і рястом квітчає вона землю. (речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне (вона квітчає), повне, поширене додатками, ускладнене однорідними додатками.
Пояснення: