Як відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...". Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком... Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.
1.Удівчини довга,пишна коса. Жнеці взяли косу в руки і почали косити жито.2.В останній час я все частіше відчуваю в своему серці муку. Кухарка дістала муку,щоб замісити тісто.3. Три дівчини сиділи на лавочці. *Три*-сказала мама,коли я розлив чорнила на стіл і вони вже встигли підсохнути.4. Коли підійшов до своєї квартири, я дістав ключ,щоб відкрити двері. Я ,прогулюючись зранку на хмурій вулиці, задивився на небо і побачив ключ гусей.5. У блузці,яку мені купила мама, дуже довгі рукава. Найбільший рукав річки Дніпро-це Десна.6. Зараз дуже цінують кваліфікованих кадрів ,тому, коли вирішив ким ти будеш, вчися гарно. Щасливі кадри з мого життя пронеслись переді мною.
крайнього кроку
крайньому крокові/кроку
крайній крок
крайнім кроком
на крайньому кроці
дружня підтримка
дружньої підтримки
дружній підтримці
дружню підтримку
дружньою підтримкою
на дружній підтримці