Одного світлого сонячного дня мої товариші та я відправились на прогулянку. Коли почало темніти, ми зрозуміли, що загубились. Батьків турбувати не хотілось, бо вони б почали нас лаяти. З цієї ситуації ми вирішили виходити самотужки.
Довго-довго ми блукали невідомими вулицями, питали у людей, як знайти нашу вулицю. Ми вже не сподівались на щастя, як до нас під'їхала автівка. Спочатку ми злякались, а потім побачили у водії батька нашого товариша Антона. Він нас довіз додому та навіть нічого не повідомив батькам. Ось така пригода сталась.
1.Осяяне сонцем літнього дня місто миготіло всіма барвами.
2. Чисті, непорочні й по-дитячому довірливі очі виблискували волошковим квітом.
3. Настояні на сизих отавах і туманах серпневі ночі дихають пахощами зрілого літа.
4. Оточений величезним парком, палац стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.
5. Біла полотняна сорочка з вишитими рукавами облягала високу, ставну й повногруду дівчину.