Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося за цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий рік.
30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, але таки обрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.
Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12, і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м’яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілів», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем, привітали їх з Новим роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу, і він мені подарував фотоальбом.
В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося, і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.
Настало Різдво. За вікном йшов красивий сніжок, настрій у мене був святковий. Ми зібралися всією родиною йти в гості до хрещеної сестри, бо мої хресні живуть не в нашому місті. Гостей у них було багато, і ми добре провели час: розмовляли, жартували, сміялися і навіть танцювали. Мені дуже сподобалося гати, як мама з моєю старшою сестрою ворожать в ніч перед Різдвом.
На Старий Новий Рік до нас в гості приїхав мамин брат з сином. Ми всі разом пішли прогулятися по місту. Показували їм пам’ятки нашого міста, відвідали театр і були в цирку. А згодом вбралися в костюми і пішли посівати по сусідах і родичах. Цей день мені запам’ятався найбільше. Ми ходили по домівках, бажали людям щастя, здоров’я, благополуччя, радості, успіхів у Новому Році, бажали це навіть перехожим на вулиці. У всіх відразу піднімався настрій. Нам вдалося заробити цілий мішок солодощів, фруктів і грошей.
Так швидко пролетіли новорічно-різдвяні свята, прийшов час готуватися до нового навчального семестру. Я повторював пройдений матеріал з літератури, математики та української мови. Мама перевіряла вправи, які я виконував, а татові я розповідав вірші, які вивчив. Почав читати «Собаку Баскервілей». Батьки пообіцяли мені влітку поїздку на Чорне море, якщо я на відмінно закінчу цей навчальний рік. Буду старатися, бо дуже хочу поїхати на море, купатися і засмагати під теплим сонечком.
Під доброчинністю ми зазвичай розуміємо безоплатну добровільну до ншим людям або братам нашим меншим. Ця до може носити як матеріальний, так і будь-який інший характер.
Українські люди, маючи чуйну душу, завжди були схильні до доброчинності. Навіть у язичницькі часи наші пращури безоплатно дбали про своїх старих і хворих близьких.
Сьогодні у нашій країні існує багато благодійних фондів, що надають цільову до нужденним. «Бджілка», «Корпорація монстрів», «Карітас Одеса УГКЦ» — ось назви лише деяких благодійних фондів Одеси.
На мою думку, у сучасної людини, якщо вона цього дійсно хоче, завжди є можливість зайнятися доброчинністю. Вона може надати адресну матеріальну до хворій дитині, взяти тварину з благодійного ярмарку, відвідати благодійний бал або стати учасником відповідного забігу.
Чи можна якось виміряти доброчинність? Напевно, ні, адже було б неправильно робити висновок про доброту людини з огляду на суму її пожертвувань. Чому? Тому що у різних людей різні фінансові можливості. Одна й та сама сума внеску у благодійний фонд для однієї людини — величезні гроші, а для іншої — незначні, тобто сущі копійки.
Я вважаю, що показником доброчинності людини є щирість її намірів та готовність поділитися останнім з тими, хто потрапив у складну життєву ситуацію. Навіть не маючи зайвих грошей, кожен з нас може допомагати іншим, займаючись волонтерською діяльністю. Наприклад, відвідувати лікарні, шпиталі, хоспіси, дитячі будинки. Або хоча б відносити непотрібні речі до спеціальних організацій.Отже, сьогодні для доброчинності відкриті всі двері. І це просто чудово, адже чим більше ми робимо добрих вчинків, тим краще стає світ.