Здоров'я нації та кожного індивіда нерозривно пов'язане із якістю життя. Не може суспільство бути здоровим, маючи тільки гарну систему охорони здоров'я. На наше самопочуття насамперед впливають екологічні фактори, якість продуктів харчування, питної води, повітря та навіть політична ситуація в країні. Можна з усією впевненістю сказати, що основною метою сучасної науки та медицини є саме покращення якості життя людини.
Термін "якість життя" виникає на початку 70-х років минулого століття у німецьких суспільних науках. Шведські вчені включали у це поняття об'єктивні умови життя, такі як рівень освіти, доходів, житлові умови, стан здоров'я, а також стосунки у сім'ї. Американські фахівці вирішили піти іншим шляхом, а саме дати визначення цьому терміну крізь призму суб'єктивного сприйняття життя, тобто наскільки людина (та суспільство) є щасливими та задоволеними.
Сучасне трактування цього терміну об'єднує вищезгаданих два підходи. Отже, якість життя – це оцінка певного набору умов та характеристик життя людини, а також ступінь задоволеності людиною тими умовами та характеристиками життя. Ні для кого не секрет, що людина страждає від низької якості життя незалежно від професії, сімейного стану, країні проживання та ряду інших умов. Отже, підтримання високої якості життя необхідне людині постійно. З дитинства людина сама прагне до покращення якості життя – отримує освіту, працює, прагне зробити кар'єру та прикладає зусиль аби добитися визнання у суспільстві.
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.
Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.
Але, як би добре не було в дитинстві, я відчуваю, що воно підходить до кінця. Дитинство закінчується тоді, коли людина починає нести більше відповідальності за себе і за інших. З кожним роком я все більше відчуваю, що моя відповідальність перед собою і перед оточуючими людьми зростає, збільшується, а це означає, що я стаю дорослішими. Я починаю ставитися до вулиці трохи інакше. Я все ще відчуваю до неї свою любов, оскільки з нею пов’язано багато приємних спогадів, але в той же час все-таки я чітко усвідомлюю, що вулиця – це зовсім не те місце, де приймаються серйозні і відповідальні рішення, які мають серйозні наслідки.
Зараз я можу сказати, що з рідною вулицею мене пов’язує велика кількість приємних спогадів. Я пам’ятаю про всіх своїх друзів, яких я там пізнав, про хороші і погані знайомства. Рідна вулиця і рідний двір дали мені прекрасний досвід, я впевнений, що цей досвід до мені по життю.
Здоров'я нації та кожного індивіда нерозривно пов'язане із якістю життя. Не може суспільство бути здоровим, маючи тільки гарну систему охорони здоров'я. На наше самопочуття насамперед впливають екологічні фактори, якість продуктів харчування, питної води, повітря та навіть політична ситуація в країні. Можна з усією впевненістю сказати, що основною метою сучасної науки та медицини є саме покращення якості життя людини.
Термін "якість життя" виникає на початку 70-х років минулого століття у німецьких суспільних науках. Шведські вчені включали у це поняття об'єктивні умови життя, такі як рівень освіти, доходів, житлові умови, стан здоров'я, а також стосунки у сім'ї. Американські фахівці вирішили піти іншим шляхом, а саме дати визначення цьому терміну крізь призму суб'єктивного сприйняття життя, тобто наскільки людина (та суспільство) є щасливими та задоволеними.
Сучасне трактування цього терміну об'єднує вищезгаданих два підходи. Отже, якість життя – це оцінка певного набору умов та характеристик життя людини, а також ступінь задоволеності людиною тими умовами та характеристиками життя. Ні для кого не секрет, що людина страждає від низької якості життя незалежно від професії, сімейного стану, країні проживання та ряду інших умов. Отже, підтримання високої якості життя необхідне людині постійно. З дитинства людина сама прагне до покращення якості життя – отримує освіту, працює, прагне зробити кар'єру та прикладає зусиль аби добитися визнання у суспільстві.
Объяснение: