Одного сонячного ранку, коли ще учні не прийшли дошколи, вискочили з кноги два слова: іменник та прикметник. Але один учень це побачив! Видно самий перший у клас зайшов! Почув їхню розмову, от і прикметник каже:
- Привіт, Прикметнику!
- Привіт і тобі ,Іменнику!
- Що ж ти так рано вискочив із книги? Ще урок і не почався!
- Еее.. Забув я все , та вирішив у когось запитатися про себе!
- Я про тебе знаю! Ти Прикметник, самостійна частина мови. Відповідаєш на питання: який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Ось наприклад: сміливий, щаслива, зелене, Васине, батькова, братове. Ти ще поділяєшся на розряди якісні, відносні та присвійні.
А тепер, розкажи про мене, а то так старанно про тебе розповідав, що й про себе забувся!
- Ти іменник. самостійна частина мови. відповідаєш на питання що?хто? Ось наприклад: стіл, зима, весна , дощ...
-Дякую тобі, я тепер підготувався до уроку.
-Взаємно!
Ось таку розмову підслухав школяр, віднині вчиться на одні 12 ! Бо його навчили забудькуваті 2 самостійні частини мови: іменниу та прикметник!
Називний дев’ятсо́т дев’яно́сто де́в’ять ти́сяч дев’ятсо́т дев’яно́сто де́в’ять
Родовий дев’ятисо́т дев’яно́ста дев’яти́ (дев’ятьо́х) ти́сяч дев’ятисо́т дев’яно́ста дев’яти́ (дев’ятьо́х)
Давальний дев’ятиста́м дев’яно́ста дев’яти́ (дев’ятьо́м) ти́сяча́м дев’ятиста́м дев’яно́ста дев’яти́ (дев’ятьо́м)
Знахідний дев’ятсо́т дев’яно́сто де́в’ять ти́сяч дев’ятсо́т дев’яно́сто де́в’ять (дев’ятьо́х)
Орудний дев’ятьмаста́ми (дев’ятьомаста́ми) дев’яно́ста дев’ятьма́ (дев’ятьома́) ти́сяча́ми дев’ятьмаста́ми (дев’ятьомаста́ми) дев’яно́ста дев’ятьма́ (дев’ятьома́)
Місцевий на/у дев’ятиста́х дев’яно́ста дев’яти́ (дев’ятьо́х) ти́сяча́х дев’ятиста́х дев’яно́ста дев’яти́ (дев’ятьо́х)
Объяснение: