Село Моринці, у якому 9 березня 1814 р. народився Тарас Шевченко, в минулому належало до Звенигородського повіту Київської губернії (нині - Звенигородський р-н Черкаської обл.). Залишки оборонних валів княжої доби на околиці свідчать про давність цього поселення. За часів козаччини, в XVI-XVII століттях, тут, як вважають дослідники, був козацький зимівник. Село здавна відоме як осередок чумацького та гончарського промислу. Наприкінці XVIII століття Моринці перейшли у власність фаворита Катерини II князя Потьомкіна, а пізніше -графа Енгельгардта.
Після переїзду з батьками в сусіднє село Кирилівку малий Тарйс часто гостював у Моринцях, де мешкали його дід Яким та бабуся Ме-ланка. Від них він почув багато розповідей та легенд про минуле, зокрема про гайдамаччину. У Моринцях Шевченко бував і пізніше, в роки приїзду в Україну (1843, 1845, 1859).
Як і в усіх великих селах Наддніпрянщини, посеред Моринців був просторий майдан, довкола якого розташовувалися крамниця, корчма, церква. Село мало також волость (управу), економію, громадські комори (гамазеї). Церква Івана Богослова була зруйнована більшовицькою владою в 1939 р. Проте й нині в Моринцях, як і в минулому, щорічно 9 жовтня - велике храмове свято на честь Івана Богослова. За часів Шевченка в селі діяла церковно-парафіяльна школа.
Хати і більшість господарських будівель у Моринцях були рублені (лісу тоді ще вистачало). Типова сільська оселя - хата, сіни й комора під одним дахом. Чотирисхилий солом'яний дах хати вивершувався високим дідухом (гребенем), а на рогах були «китиці» - мальовничі рельєфні уступи із солом'яних снопів. Такий добре вкритий дах міг служити десятки років. Залежно від достатку та характеру господарювання на садибі могли бути й окрема комора (надвірна), хлів, клуня, стайня, льох, обора, криниця тощо. Така приблизно садиба була й у діда Тараса - Якима Бойка. Про це свідчать дослідження, проведені в 70-х роках XX століття київськими науковцями. З них випливає, що дід Яким був поважним господарем. Куток, де він проживав, звався Бойки. Крім того, в селі були кутки Корчовози (там заготовляли корчі), Гончарівка, Шарпанівка, Попова гора тощо.
1939 р. до 125-річчя від дня народження Шевченка в селі біля школи було встановлено його погруддя роботи місцевого митця К. Терещенка. Проте в 1956 р. його зняли й замінили іншим. У селі ще й нині зберігаєть-
ся пам'ятка минулого - давня хата чумака, в якій зібрано речі домашнього вжитку та твори народного мистецтва. До 175-річчя Кобзаря на колишній садибі Бойка встановлено рублену хату - схожу на ту, в якій народився Тарас.
Нині село Моринці, в якому понад 1 000 дворів, входить до Державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка»
Я думаю ето Б варіант не уверений