Для нашої сім'ї не може бути нічого смачнішого в спекотний літній день, ніж освіжаюча холодна окрошка. Цей суп любимо всіма членами нашої великої родини, а особливо мною і батьком.
Ми з татом і сестрою допомагаємо лише різати овочі, яйця, м'ясо або ковбасу. Найчастіше мама, чаклуючи над каструлею з супом, намагається дотримати традиційний рецепт. Тому в якості бульйону для окрошки вона використовує квас. Саме він надає страві солодкувато-терпкий смак.
Втім, іноді мама може дещо порушити правила і приготувати окрошку, наприклад, на кефірі. В такому випадку суп буде мати незвичайний білий відтінок, і за смаком він вже більше стане схожий на щі або щавельник.
Я люблю окрошку в будь-якому її вигляді: приготовлену на квасі або кефірі, з м'ясом або вареною ковбасою. Мені дуже подобається, коли додатково в суп мама кладе дрібно нарізане куряче яйце і нашатковану свіжу зелень.
Це дуже корисне блюдо, в ньому зібрані овочі, м'ясо і молочні продукти
Объяснение:
на початку жовтня ледве помітною лісовою стежкою, яка звивалася між старезних дубів, ішла дівчинка років тринадцяти. на ній була картата новенька кофтина, синя спідниця й біла хустинка, як терен-цвіт. і ця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світлі очі. такі світлі й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки, її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на самісінькій верхівці дерева.
дівчинка несла книжки й зошити. вона поверталася додому зі школи, йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою, і тільки іноді під її черевиками, взутими на босу ногу, стиха хрускали суха гілочка або жолудь.
стежка зненацька повернула праворуч, обминаючи круту гору. і тоді стало чути, як весело видзвонює у тиші вода. прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини.
дівчинка сіла над струмком, поклала біля себе книжки й почала задумливо бовтатись у воді руками.
руки дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі й подряпані. хустинка в неї зсунулася набік, і з-під неї вибилась хмарка лляного волосся, білого й легкого, як пух,— дмухне вітрець, так воно й розлетиться навколо. і тепер дівчинка стала дивно схожою на кульбабу. в школі подружки так і кликали її завжди: улянка-кульбабка.
ответ:мишки
автора
білочки
Объяснение:Від чийого імені ведеться розповідь? *