Не думаю, що є на світі ще один такий народ, як наш, що вагається, якою мовою йому спілкуватися. Коли замислююсь над цим, стає боляче і страшно. Боляче, бо зневажаємо свою власну мову, до того ж одну з наймилозвучніших у світі. Страшно, бо поводимося з нею, своєю материнською мовою, по-дикунськи. Звертаючись до світової історії, дивуюсь чому перед індійськими, африканськими та австралійськими племенами не стояло питання, чи розмовляти своєю мовою? Ці нерозвинені, деякі від цивілізації племена вчили колонізаторську мову чужинців, але зберегли свою рідну. Так що не слід забувати про свою рідну мову, слід як умога більше розмовляти на українській мові та навчати цього своїх меньших братів та сестер.
По-перше, саме в такий час я з батьками мандрую на берег озера. По-друге, поплавати у теплій прозорій воді для мене улюблене заняття. По-третє, додому з відпочинку завжди повертаємось з новими враженнями.
Саме тому мені подобається тепла погода.
Мені подобається довгожданий дощ після спеки.
По-перше, така погода короткочасна, але дуже потрібна природі. По-друге гаю через вікно, коли хмара напуває матінку-землю. Пливуть по калюжі надувні дощові кулі. По-третє, прислухаюся до шуму крапель. Вони барабанять свою дощову пісню на шибці. По-четверте, я радію разом із природою довгоочікуваному дощу. Він особливо потрібний рослинам.
Завдання: подумай, про що ви з подругою могли б розмовляти під час прогулянки вихідним днем. Склади і запиши ваш уявний діалог. Діалог: - Привіт, Лізо. Рада тебе бачити. - Привіт, Аліно. Взаємно. - Підемо до парку? - З задоволенням! - Як твої справи, подружко? - Все добре. Маю лише невелику проблему з математики. - Якщо хочеш, я тобі до розібратись. - Це було б чудово! А в тебе як справи? - Все чарівно. Не хочеш сходити в кіно на мультфільм? - З задоволенням. - Я знаю, що сеанс от-от почнеться. - Тоді підемо швидше! - Підемо!
Не думаю, що є на світі ще один такий народ, як наш, що вагається, якою мовою йому спілкуватися. Коли замислююсь над цим, стає боляче і страшно. Боляче, бо зневажаємо свою власну мову, до того ж одну з наймилозвучніших у світі. Страшно, бо поводимося з нею, своєю материнською мовою, по-дикунськи. Звертаючись до світової історії, дивуюсь чому перед індійськими, африканськими та австралійськими племенами не стояло питання, чи розмовляти своєю мовою? Ці нерозвинені, деякі від цивілізації племена вчили колонізаторську мову чужинців, але зберегли свою рідну. Так що не слід забувати про свою рідну мову, слід як умога більше розмовляти на українській мові та навчати цього своїх меньших братів та сестер.