Школа – це не тільки місце , де ми отримуємо нові знання , але й місце , де знаходимо нових друзів. Кожна людина пам’ятає свій перший день у школі . Цей день – перше вересня. Хвилюючий , святковий , гарний день. Саме з того дня я зрозуміла слово «школа» , як цікаве захоплюючу подорож у світ знань .
З тих пір кожен день в школі для мене неповторний. Багато близьких і дорогих для себе друзів я знайшла в цьому місці. На кожній перерві спілкуєшся , на кожному уроці дізнаєшся все більше нового і цікавого.
Неповторність моєї школи полягає в тому , що тільки у нас працюють такі чудові , добрі і чуйні вчителі , які здатні знайти підхід до кожного учня . На кожному уроці вони вкладають велику частину своєї душі в нас . Без знань людина не зможе прожити сьогодні ні в одній країні світу. У будь-якій точці Землі цінується людина освічена . Тому наші вчителі кожній дитині допомагають засвоїти новий матеріал не тільки для хороших оцінок, але і для якісних знань .
Спортивні , святкові заходи , естафети , олімпіади , всі позакласні ігри організовує наша школа , тому наші діти , які навчаються у нашій школі всебічно розвинені.
Я думаю , що всі знання , які ми використовуємо в житті , закладає школа. Ці знання не тільки з підручників , а й такі знання , як етикет , норми поведінки , відповідальність за що-небудь , у тому числі за свої вчинки.
Школу потрібно любити і поважати , адже не можна робити погано тому , що робить тобі добро день у день .
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:
У кожної людини є мрія, іноді кілька. Наша уява малює їх нам, не даючи зупинитися на досягнутому, змушуючи весь час рухатися вперед. Якби люди не вміли мріяти, то основна маса винаходів так і не побачила б світ. Ми б так і залишилися на початковій щаблі розвитку. А завдяки мрійникам і фантазерам людський рід досяг того рівня, який ми маємо зараз.
Часто, лягаючи спати, я мрію. Про різне: про далекі подорожі, про суперздатності, про те, як оволодію якої-небудь незвичайної професії – наприклад, дресирувальник диких звірів. Всі ці мрії з розряду нездійсненних, я це усвідомлюю, але мені все одно цікаво мріяти.
Головною моєю мрією є – не втрачати близьких. Я дуже дорожу своєю сім'єю і боюся, що коли-небудь настане день і когось з них не стане в моєму житті. Такі думки наводять на мене тугу, і тоді я уявляю собі, що ми будемо разом завжди.
Не знаю, чи можна це назвати мрією, але мені дуже хочеться завести собаку. Мама каже, що це надто велика відповідальність, і собака потребує багато часу, але я все одно не втрачаю надії, що коли-небудь у мене з'явиться цуценя хаскі. Ці собаки дуже розумні і красиві. Мені іноді здається, що вони майже як люди. Всі розуміють, але не можуть сказати. Можливо, коли я виросту, то сам її знайду.
Мій друг розповідав мені, що мріє стати капітаном далекого плавання. Його ваблять далекі дали, море і пригоди. На мій погляд, це дуже небезпечна професія, і я б ніколи на таке не зважився. Але у кожного свої мрії і, ймовірно, коли-небудь він дійсно відчалить від берега, стоячи на білому кораблі, і стане справжнім морським вовком.
Хотілося б, звичайно, щоб всі наші мрії збувалися, але деякі з них так і залишаються мріями.
Відповідь:
Неначе радіючи з того, що відгриміла гроза, що залізні гусениці не зім'яли зелених врун пшениці, що незабаром тут заколоситься повнозерний колос, у небі озвалися жайворонки, з блакиті бризнули сріблом живим.
Хто іскру лишив на шляху необачний, хто човен непевний воді доручив, хто вийшов в дорогу темненької ночі, хто вбогу хатину, останній притулок, поставив високо над краєм безодні - той нехай собі плаче.
Пояснення: