Одного разу я йіздила на екскурсію до Замка Любарта ( я - іменник , йіздила- дієслово , на екскурсію- додаток Замок Любарта - або додаток або обставина) Нам екскурсовод розказував про історію і, звичайно, походження назви цього замка.( екскурсовод - іменник , розкащував- дієслово, про історію - додаток , звичайно- вставне слово) Пізніше ми довго ходили і дивилися на цікавинки. ( ми - іменник , довго- обставина, ходили і дивилися це дієслово цікавинки - додоток) Ми вже біля виходу, отдже, скоро, на жаль,будемо йіхати назад.( ми - іменник, біля виходу, назад - обставина, , отдже , на жаль - вставне слово, йіхати - дієслово) Мені дуже сподобалась ця пойіздка ( Мені - іменник , дуже - здається обставина але можеш не писати , далі не знаю ). ( До як змогла , вибач за помилки в словах , хороших оцінок)
.У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми кроками. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.
