Ніби вірш Надія
І. Ходити - сходити;
писати - списати;
шити - зшити;
губити - згубити;
топтати - стоптати;
кидати - скидати;
ховати - сховати;
фантазувати - сфантазувати;
єднати - з'єднати;
сипати - зсипати;
чистити - зчистити;
брати - зібрати;
вести - звести;
косити - скосити;
штовхнути - зіштовхнути;
їсти - з'їсти;
хотіти - схотіти;
куштувати - скуштувати;
танцювати - станцювати;
грати - зіграти.
Вид дієслова у більшості слів змінюється (недоконаний - доконаний). Перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (словесна формула кафе «Птах») пишемо с-.
ІІ. У садку потрібно скосити траву і зчистити від піску доріжки біля альтанки. Андрійку, ти можеш до зібрати скошену траву і зсипати її у яму?
Докія з дитинства не знала батьківської любові та турботи. Тільки й могла, що співати тужливих пісень, яких знала багато.
Була вона сумною та мовчазною дівчинкою. Минули роки, і вона виросла. Однак її життя не змінилося. П"яниця-батько її зневажав, а мачуха била. Подруг вона не мала.
Журба гнітила Докію, ця журба зробила лагідним вираз її обличчя. Її мучила думка, невже вона гірша за інших, що її так мучать? Вона не розуміла, що сама була винна, колись відіпхнувши від себе Христю, що підійшла до неї колись на вулиці. Вона й не могла цього зрозуміти, бо сама зазнала багато кривди від людей від самого дитинства. Вона терпіла, бо нічим не могла собі зарадити, і тоді в її серці прокинулась журба, сум, що не давав їй спокою ні вдень ні вночі.
Проте її серце не було злим, воно вміло любити і розуміти чуже горе. Вона не дівувала так, як дівують інші дівчата.
Свій перший вірш Леся Українка написала у 9 років. Його назва Надія(г)