Кожна людина змінюється. Неважливо в який бік. Сьогодні ми не такі як, учора, а завтра будемо не такі, як сьогодні. І це нормально, це природньо.
За собою я теж гаю зміни. Нещодавно я була ще зовсим маленькою, пішла до школи, майже нічого не вміла. Сьогодні я вже доросліша, багато чому навчилася, але не збираюсь зупинятися на цьому. У майбудньому я планую продовжувати розвиватися, ставати розумнішою, вмілішою, дорослішою.
Життя - така цікава річ - сьогодні ти ще малий і безпомічний, а завтра - дорослий та розумний.
Життя вирує в маєтку з самого ранку. Спершу прокидаються раби. Йдуть до вбиральні та приймаються до роботи. Їм живеться не солодко, не те, що господарям. Одні раби йдуть до зерносховища, інші до млина, де перемелюють зерно на борошно, яке далі несуть до пекарні. Інші люди йдуть до колумбарію, бо потрібно доглянути голубів. Далі зі стаєнь та хлівів виганяють худобу на пасовиська або в свинарник. На ріллі працювати тяжко. З маслинового саду несуть оливки з яких на маслоробному пресі виготовляють олію. Кузня займає не останнє місце в маєтку, бо в ній виробляють вироби із заліза, лампи з бронзи та най різноманітніші інструменти, а як говорив Марк Катон "Господар повинен прагнути продати, а не купити".