Багатсва природи-це ліси, річки, земля, тварини, і найголовніше-Моя країна! Зараз зберегти їх дуже важко, тому що техніка розвиваеться, кожного дня за компьютер сідає все більше і більше людей, а на двір виходять дуже рідко! Тобто-гуляти, садити дерева(весною)
і т. д.! Їх необхідно зберігати! Особливо дерева і квіти! Тому що: Ми вдихаємо кисень, а видихаємо вуглекислий газ. Якби не рослини то нам було б дуже важко дихати! Вони перероблюють газ, на кисень і інші корисні речовини. Кожного дня потрібно виходити з дому і провітрювати свою кімнату! Було б ще краще, якщо б в кожній кімнаті вашого будинку були б вазони і квіти.
Тварини в селі часто забезбечують харчування, тому їх дуже цінять. Ніякий будиночок там не обійдеться без курочки. В сучасних містах також майже кожен має тварину, але не кожен піклується про неї! Пам'ятайте-тварини такі ж як і люди, і вони можуть до ноді тварина-це єдиний ваш друг.
А якби не було б річок, полей, то не було б ні України, ні рослин. Я намагаюся допомагати природі!
Протягом життя, щоб не сталося, мати завжди буде поряд, завжди вислухає та до Мати радіє нашим перемогам та співчуває невдачам. Матір може дати розумні поради і до вирішити усі наші проблеми, саме вона захистить та застереже від невірних кроків та вчинків. Бо, коли не маєш достатнього життєвого досвіду, дуже легко помилитися, оступитися і піти не тією стежкою.
Кожна мати прагне вберегти своє дитя від життєвих турбот. Материнська любов здатна подолати будь-яку відстань. І, де б ми не були, мама завжди знайде б до
Немає жодного письменника, який би не посвятив свого твору матері. Це «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Два кольори» Дмитра Павличка, оповідання «Мати» Олександра Довженко...
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Та не тільки мати поета «недоспала ночей», не тільки вона «в дорогу далеку…на зорі проводжала». Багато матерів, проводжаючи дітей у далеку дорогу, бажали їм щастя та добробуту, молилися за них щохвилини та завжди чекали додому.
Вирушаючи у велике життя, обов'язково треба подякувати своїй матусі за все, що вона для тебе зробила. Адже саме мати є зіркою, яка освітить твій шлях у темряві великого світу. І коли ти, дорослий і сильний, видерешся на вершину, не забудь про найріднішу людину, бо саме завдяки їй ти і став таким, яким ти є.