Спiв пташок у зеленому гаю супроводжувався бджолиним гуркотiнням. Тi перелiтали з квiтки на квiтку та нiби розмовляли мiж собою, забираючи пилок. У блакитному небi лiтають ластiвки, шукаючи маленьких мошок для ластiв'ят, до чекали у гнiздах. Соняшники цвiтуть вже кiлька днiв, повертаючись постiйно до сонця. Зелене листя на деревах ховало дрiбних пташок вiд чужого ока. На землi розкинувся зелений килим з рiзнокольоровими квiтами. Сонце високо в небi грiло та слiпило очi, пускаючи промiння. Невелика бiлка стрибала по гiлкам. За нею було цiкаво iгати. Збираючи ягоди,вона жутко пiдiймалась знов на дерево та ховалась у себе в домiвцi.
Природа буяла рiзними кольорами : вiд звичайного зеленого до червоного, фiалкового. Влiтку можна почути неповторний спiв усього живого .
Объяснение:
Ми йдемо далі й далі дорогою пізнання. Опановуючи складні науки,а от пізнати самих себе нам іноді дуже нелегко...
Найбільше прикрощів завдають нам буденні невдачі, дрібні конфлікти, з яких виникають великі непорозуміння.
Безконфліктне співжиття людей— велике мистецтво. Одначе не настільки велике, щоб ми при бажанні не змогли оволодіти ним, навчитися легко, невимушено застосовувати набуті знання у повсякденному житті.
Життєвий досвід свідчить, що мало бути добрим, треба ще бути тактовним. Чуйність— доброта серця, тактовність— його розум. Поняття ці нерозривні, як нерозривні зміст і форма.
Щоб бути тактовним завжди І всюди, треба знати основи культури поведінки. Без такого знання людина справляє враження невихованої, хоч би якою доброю вона була.
Протягом свого історичного розвитку людство виробило струнку систему правил і норм культурної поведінки, які в різні часи називалися ще етикетом, правилами пристойності, манерами доброго тону. До всіх цих правил треба ставитися так, як ми взагалі ставимося до культури минулого: все краще сприймаємо, все гірше відкидаємо.
Відповідь:
Г[о°]лубка, т[о°]бі - ненаголошене о перед складом з наголошеними У або І звучить з призвуком У.
ґр[е°]нджоли - ненаголошені Е, И звучать з призвуком И, Е
[с'н']іг, мі[ц'н']іти - пом'якшення зубного перед наступним м'яким чи пом'якшеним
молоть[д']ба - оглушення парних глухих у позиції перед парними дзвінкими
ро[зп]/[сп][и°]тати - факультативне явище: префіксальне З МОЖЕ оглушитися перед коренем на дзвінкий /а може і НЕ оглушитися
Одещ[шч]ина - перехід свистячих у шиплячі перед шиплячими: сч→ [шч]
дуб, чіткий, обличчя, джміль - ніяких фонетичних змін не відбувається
Пояснення: