Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене засмутило,бо дуже хотілося пограти у нову гру. Так я сиділа дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова: -Де?! -Ти бачила?! -А куди пролетіла?! -Куди?!! Я, не розгубившсь, запитала: -Що і куди пролетіло? А вони мені: -Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?! Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала: -Здається туди полетіла щось маленьке і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба. Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала: -Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали: -Веди! -Веди,скоріше! І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його. -Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені: -Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися! -Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!
Дитинство – це свобода, коли немає ніяких обов’язків, проблем і турбот. Багато дорослих часто говорять: «Як добре бути маленьким! Можна спати, скільки хочеш, можна прокинутися, підійти до вікна гати, як люди поспішають по своїх справах, слухати, як шумить місто за вікном. Весь день можна грати в різні ігри: в хованки – і ховатися де завгодно, в догонялки – тікати, наприклад, від бабусі. Потім можна гуляти на свіжому повітрі, грітися на сонечку, лежати на травичці і насолоджуватися свободою. Але це тільки мрії, дитинство ніколи не повернеш! »
по инсиз Куми Лен писе я так думаю