Узагалі життя має і гарні, і погані сторони. Оптимістам легше жити, вони частіше бачить прекрасне у нашому жіитті, шукає його у повсякденні. З гуманістичної точки зору, прекрасним є те, що морально, що підносить і облагороджує людину. Пробуджувати прекрасне в душах людей має мистецтво. О. І. Герцен назвав мистецтво естетичною школою моралі. Людина повинна завжди прагнути до прекрасного: бути чесною, у першу чергу із самою собою, благородною, порядною. Духовна особистість завжди прекрасна, і зовнішньо, і внутрішньо. Усе життя люди повинні намагатися робити добро. Щоб бути корисним для суспільства, для людей та для себе, треба багато працювати над собою. Треба бути уважним до оточуючого тебе світу: помічати квіти, посмішку дитини, спів птахів, різнобарвну, кольорову гаму неба. У житті нам заважають негативні герої, які зневажають загальноприйняті норми поведінки, зневажливо ставляться до інших людей.
Доля української мови повна злетів і падінь, періодів розквіту та занепаду. Проте недаром кажуть, що мова – то душа народу, і поки живий народ, живе й мова. Закінчилися епохи великих політичних утисків, хоч і тоді українська мова жила в побуті українців, у творах бунтівних українських митців тощо. А тепер у сучасному демократичному суспільстві є всі передумови для розквіту української мови та культури.
Українська мова вважається однією з найкрасивіших, хоч за поширеністю в світі вона поступається багатьом іншим. Українська – державна мова нашої країни, вона виконує важливу комунікативну функцію, тобто завдяки їй відбувається спілкування людей в усіх сферах життя. Так історично склалося, що на території України живе багато різних народностей, які мають свої мови та звичаї, а біля половини населення вважають рідною мову російську. Але я впевнений, що в цьому немає нічого поганого, за умови, що кожен житель нашої країни вільно володіє українською, нею створюються витвори мистецтва, вона розвивається та вдосконалюється.
Я також народився у російськомовній родині, проте всі мої родичі бездоганно володіють українською мовою та ставляться до неї з великою повагою. Пам’ятаю, що першою моєю самостійно прочитаною книжкою в дитинстві були «Українські народні казки».
Для кожної людини її рідна мова – найкраща, бо саме за її до вона вчилася пізнавати навколишній світ, вона супроводжує усі найдорожчі спогади, усі найважливіші події в житті. Недарма найскладніше в чужій країні пристосуватися до іноземної мови, і в будь-якому разі людина сумує за рідним словом.
Малюсінький, гарненький і милий черв'ячок поповз по листочку