Вчора захворів мій старший брат. В нього підвищилася температура, дуже боліли горло та голова і був страшний нежить. Нашу родину це засмутило, адже через три дні братів день народження.
Мама зразу ж згадала про те, що в нас є сушені калинові ягоди. Заливши їх окропом, вона проварила їх на повільному вогнищі і поставила настоюватися на 1 годину. В цей час ми прикладали прохолоде полотенце до лоба братові. Так йому голова менше боліла. Через годину відвар був готовий. Мати напоїла хворого, і він, зігрітий калиновим відваром з медом, майже відразу ж заснув. Я чув, як ненька вставала вночі, щоб переодягнути зіпрілого брата.
Зранку наш хворий почував себе здоровим і дякував всім про турботу. Та ще декілька днів він залишався дома та пив калиновий відвар та нахвалював свою рятівницю-калину.
Танец осеннего листка
Вот наступила осень...
Совсем неожиданно,внезапно.И зашумел ветер, и участились дожди...
На календаре 14 октября.Я открываю окно и вдыхаю свежий яркий запах осеннего леса после дождя.Сегодня снова будет дождь.Потому что солнце не выглянуло из за плотных тучек закрывшых его,не дающих пробиться ни одному солнечному лучику.
Я иду по лесу.Под ногами шуршит мокрая,жухлая листва.Тут и там из под листочков выглядывали крепенькие белые грибочки,красные и синие сыроежки на белых ножках,желтенькие блестящие шапочки маслят и ярко-рыжие лисички.Прекрасна осенняя пора.
На каждом шагу взлетают в воздух сотни крохотных листочков.Капли дождя появляются на ладонях и поднимается ветер,снова в оздух подбрасывает ворох осенней листвы я ловлю взглом танец одного из листочков,красно-жетого,яркого который веет чем то знакомым,это танец осеннего листка,танец осени.