Відповідь:
Значущими частинами слова є корінь, суфікс, префікс, закінчення.Префікс — це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і слугує для утворення нових слів. Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для творення слів із новим лексичним значенням. Закінчення – це змінна частина слова. Щоб правильно написати слово, треба знати, з яких частин воно складається.Так.Спільнокореневі слова — це слова зі спільним коренем, але з різними лексичними значеннями.Слова, які мають спільну частину — корінь та однакове значення.Тато —Татко, татусик; бабуся — Бабусенька, бабусечка, бабуня, бадунечка; матуся — Матінка, матіночка, матусенькаЗакінчення виражає його граматичне значення, а також слугує для зв’язку слiв у словосполученнi й реченнi.Суфікси : -к- о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'- (а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк- а, -ечк- а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк- а, -еньк- а ( дівчинонька, бабусенька), -ун'- (а) (матуня), -ус'- (а) (матуся); похідні -усеньк- а, -унечк- а, -уньчик, -усечк- а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка)Змінні слова набувають різних форм, змінюючи своє закінчення за відмінками, родами, числами.Усі змінні слова мають закінчення. Незмінні - слова,що не мають закінчення, граматичних форм .Вони завжди вживаються в одній формі.9.За домогою закінчення
Пояснення:
В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.