1. Малий ⇒ менший (проста ф., вищий ступінь) ⇒ більш/менш малий (складена ф., вищий ступінь) ⇒ найменший; щонайменший; якнайменший (проста ф., найвищий ступінь) ⇒ найбільш/найменш малий; менший за всіх (складена ф., найвищий ступінь).
2. Вузький ⇒ вужчий (проста ф., вищий ступінь) ⇒ більш/менш вузький (складена ф., вищий ступінь) ⇒ найвужчий; щонайвужчий; якнайвужчий (проста ф., найвищий ступінь) ⇒ найбільш/найменш вузький; якнайменш вузький; вужчий над усе (складена ф., найвищий ступінь).
3. Широкий ⇒ ширший (проста ф., вищий ступінь) ⇒ більш/менш широкий (складена ф., вищий ступінь) ⇒ найширший; щонайширший; якнайширший (проста ф., найвищий ступінь) ⇒ найбільш/найменш широкий; якнайбільш широкий; ширший за всіх (складена ф., найвищий ступінь).
Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Доведіть, що текст належить до наукового стилю. Виділіть смислові частини, у кожній з них назвіть ключові фрази і слова, виокремте головну й додаткову інформацію. Продумайте план тексту.
СКІФИ
Скіфи, нові володарі українських степів, були войовничими племенами. На теренах України скіфи розселилися між річками Дон і Дунай.
Утворена ними держава дістала назву Скіфія. Відвідавши Північне Причорномор’я, Геродот у своїй «Історії» стверджував, що скіфи називали себе сколотами і поділялися на царських скіфів, скіфів-скотарів, скіфів-землеробів та скіфів-орачів.
Царські скіфи жили на берегах Азовського моря і степового Криму. Їхнім основним заняттям була війна. Та вони не тільки воювали, а й торгували з грецькими колоніями у Причорномор’ї. В обмін на зерно, хутро, віск, мед і рабів скіфи отримували зброю, вино, предмети розкоші. Скіфи-скотарі кочували на схід від пониззя Дніпра в пошуках нових пасовищ. На Придніпров’ї жили скіфи-хлібороби. Вони вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, використовуючи великий плуг та тяглову силу волів.
Срібна амфора з кургану Чортомлик
За словами Геродота, скіф міг поцілити у ворога з лука на відстані 500 метрів. Навіть скіфські дівчата вправно володіли зброєю і не виходили заміж, доки не вбивали трьох ворогів. Більшість худоби та рабів, захоплених під час воєн, діставалася багатим скіфам.
Кочували скіфи на чотири- та шестиколісних возах. Їх супроводжували озброєні воїни. У разі нападу ворогів вози ставили в коло, створюючи укріплений табір. Пізніше цю тактику використовували українські козаки.
На культуру скіфів великий вплив мала грецька культура, носіями якої були жителі грецьких колоній. Історія зберегла імена скіфів за походженням - лікаря Токсаріса й філософа Анахарсіса, які здобули освіту в Греції.
Скіфи мали свою оригінальну міфологію та релігію. Особливу пошану в них мали богиня домашнього вогнища Табіті (зі скіфської - «полум’яна»), володар неба і творець людства Папай, богиня землі Апі. Від шлюбу Папая й Апі народився пращур усіх скіфів Таргитай. Усім богам скіфи приносили жертви. Переважно це були коні або інші тварини. Винятком був бог війни Арей, якому віддавали кожного сотого полоненого.
Скіфи шанували могили предків. Їхня віра в потойбічне життя змушувала здійснювати жорстокий і складний поховальний обряд. На місці поховання насипали великий курган - «піраміду степів».
Найвідомішими похованнями, які через розміри курганів дістали назву «царських», є: Солоха і Гайманова Могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста Могила на Дніпропетровщині.
У кінці IV - на початку ІІІ століття до н. е. Скіфія занепала. Через висихання степів кочівники вже не мали достатньо пасовищ для худоби. На територію Північного Причорномор’я прийшли сармати, які захопили їхні землі. Частина скіфського населення відступила і створила в пониззі Дніпра й Північного Криму Малу Скіфію зі столицею в Неаполі Скіфському, поблизу теперішнього Бахчисарая. Державу скіфів згодом підкорили римляни