Ми йдемо далі й далі дорогою пізнання. Опановуючи складні науки,а от пізнати самих себе нам іноді дуже нелегко...
Найбільше прикрощів завдають нам буденні невдачі, дрібні конфлікти, з яких виникають великі непорозуміння.
Безконфліктне співжиття людей— велике мистецтво. Одначе не настільки велике, щоб ми при бажанні не змогли оволодіти ним, навчитися легко, невимушено застосовувати набуті знання у повсякденному житті.
Життєвий досвід свідчить, що мало бути добрим, треба ще бути тактовним. Чуйність— доброта серця, тактовність— його розум. Поняття ці нерозривні, як нерозривні зміст і форма.
Щоб бути тактовним завжди І всюди, треба знати основи культури поведінки. Без такого знання людина справляє враження невихованої, хоч би якою доброю вона була.
Протягом свого історичного розвитку людство виробило струнку систему правил і норм культурної поведінки, які в різні часи називалися ще етикетом, правилами пристойності, манерами доброго тону. До всіх цих правил треба ставитися так, як ми взагалі ставимося до культури минулого: все краще сприймаємо, все гірше відкидаємо.
Мені хочеться розповісти про мурашник і його дивних маленьких мешканцях – мурахах. Мурашник – це ціла держава із гніздами-будиночками, складами, вулицями й, напевно, палацовою площею. А мурахи – стан організоване співтовариство, у якому є королева, є крилаті молоді самки й самці, є безкрилі робочі мурахи. Вони увесь час у русі: кудись біжать, щось тягнуть – працюють, роблять запаси на зиму й для майбутнього потомства. Але, виявляється, працюють тільки робочі мурахи або навіть мураха-раба. А «рабами» вони стали тому, що великі й сильні мурахи розорили гнізда більше дрібних побратимів, вигнали хазяїв, а їхні яйця й личинки перетягнули у свій мурашник, виростили з них зрілих мурах і змусили служити собі. У світі існують тисячі різних видів мурах
И в кожного виду свої звичаї, своя організація мурашиного співтовариства
Відповідь:кульбаба
Пояснення: