Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму ліричної героїні
Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)
Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Збірка: «О краю мій» (1999)
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими
Персоніфікація: «радість тулиться»
Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»
Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».
Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою
Трьом друзям Іванкові,Зої та Миколі стало нудно,тому вони вирішили піти на пошуки джерела.Озброївшись лопатами,грабельками та відеречком,вони вирушили до лісу.Ходили,блукали,аж тут Микола на галявині побачив мокру пляму,та покликав своїх друзів.
Всі разом кинулися розгортати каміння та гілки,які були на плямі.Довелося друзям добренько попрацювати та гарно розчистити мокре місце.У ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком.Діти пишалися тим,що зробили добру справу та наввипередки долонями пили чисту джерельну воду.Коли почало сідати сонце щасливі та стомлені друзі повернулися додому.