1Дізнавшись, що місцеві скіфи називають Дніпро Борисфеном, грецькі мігранти, недовго думаючи, дали щойно заснованому полісу назву Борисфеніда . 2 І хоч Стрибог на поїзд пересів, і вже дахи струсились від соломи, - тут, за щитом смарагдових лісів, моїх жар-птиць блакитні космодроми.

до іть зробити розбір речення . хоча б схему до іть.

👇

Увидеть ответ

Ответ:

EvaVergun

20.04.2020

Відповідь:

1Дізнавшись, що місцеві скіфи називають Дніпро Борисфеном, грецькі

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-. - - - - - -

мігранти, недовго думаючи, дали щойно заснованому полісу назву

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.- - - - - -

Борисфеніда .

[ ,→про що? (що __ ==), __ ==]. СПР з підрядним з'ясувальним

2 І хоч Стрибог на поїзд пересів, і вже дахи струсились від соломи, -

-.-.-.-.-.-.- -.-.- - - - - - - - - - - -

тут, за щитом смарагдових лісів, моїх жар-птиць блакитні космодроми.

-.-. -.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.

(хоч __ ==),←незважаючи на що? і (__ ==), незважаючи на що?←- [__]. складне з безсполучниковим і сурядним зв'язком

Пояснення:

4,7(45 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

пага45

20.04.2020

Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи. У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть не пам»ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі — птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди… Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом. - Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування. -Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки. -Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам — ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час. -Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі — весело зачиркали пташеки. — Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

4,5(92 оценок)

Ответ: