відповідь:
люди кожен день роблять добрі вчинки, і деякі з таких вчинків вважаються героїчними. наприклад, взяти додому з вулиці цуценя або кошеня - це, звісно, добрий вчинок, але не героїчний. а от врятувати людину під час пожежі - вчинок, безумовно, героїчний. де ж полягає межа між добрим вчинком і героїчним?
на мій погляд, добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. рятуючи того, хто тоне, ризикуєш утонути сам, а рятуючи людей з палаючого будинку, ризикуєш згоріти. мабуть, саме тому рятувальників і пожежників називають людьми героїчних професій.
ті, хто під час другої світової війни ховав у себе єврейськіх дітей або поранених бійців, ризикували бути розстріляними разом зі своїми родинами. одже, коли люди, незважаючи на ризик, роблять такі добрі вчинки, їх можна назвати героями.
також я вважаю героями тих, хто робить добрі вчинки, дуже багато зусиль. наприклад, життя матері терези - суцільний подвиг. на мій погляд, дослідники, що добиралися до найвіддаленнішіх куточків планети, - теж герої.
У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх. Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти. Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо. Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ. Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї, бо трепетно хвилюється моє серце, коли чую слова: Хата моя, біла хата, Казко тепла й доброти…
1. префіксально-суфіксальний - г) по-іншому, здалека.
2. перехід у прислівник інших частин мови - в) жаль, часом.
3. суфіксальний - б) добре, рішуче.
4. складання слів - а) подекуди, ледь-ледь.