М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
MiroshDalia
MiroshDalia
18.06.2020 20:12 •  Українська мова

Визначте стиль, тип, тему й основну думку тексту. — Назвіть мовні і стилістичні особливості поданого тексту.

— Виділіть з тексту головну інформацію для розкриття теми вибіркового переказу.

Книжка, книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок (за критеріями ЮНЕСКО — не менше 48) у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу; набір письмових, друкованих, ілюстрованих аркушів, як правило, скріплених з одного боку. Сторони аркуша називають сторінками.

Книжка є об’єктом вивчення книгознавства. Описом книг й інформуванням про них читачів займається бібліографія.

Історія книжки тісно пов’язана із створенням і розвитком писемності. Як матеріал для письма в різний час використовували кору дерева, полотно, глиняні таблички, шкіру, папірус, пергамент.

У Давньому Єгипті сувій як форма книги відомий з IV тис. до н.е.

Звідти сувій, за свідченням Геродота, був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V-IV ст. до н. е., у Давньому Римі — з III—II ст. до н. е.

В античні часи сувій був основною формою рукописної книги. Така книга складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зшивалися у сувій.

У IV-V ст. сувій поступово був витіснений такою формою книжки, як кодекс, тобто зшиток пергаментних чи папірусних аркушів.

Рукописна книга — кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого зміст)', написаний вручну.

Найдавніші рукописні книги в Україні з’явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. У І половині XI ст. князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам’ятки: Остромирове Євангеліє (1056— 1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV.CT. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, ХІІ-ХІІІ ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмське Євангеліє, кінець XII ст.; Євсієве Євангеліє, 1273; а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств (пам’ятки не збереглися).

До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам’ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир (1397), озлоблений 302 високохудожніми мініатюрами.

Найдавніші книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку.

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст., писана у монастирі в Пересолниці (Волинь). Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія.

Пересопницьке Євангеліє являє собою книгу великого розміру, оправлену у дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Текст написано на пергаменті чорним чорнилом уставом. На кожній сторінці 20 рядків основного тексту. Усіх аркушів налічується 482, тобто 964 сторінки. Циноброю (червоною фарбою) виконано нумерацію глав, початкові літери глав, зауваження на полях. Євангеліє складається із 63 зошитів по 10 аркушів у кожному. У рукопису складна система розділових знаків. Крім того, є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови.

Ця книга заслужено вважається символом української нації.

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.

Вага пам’ятки — 9 кг 300 г, розмір — 380x240 мм.

Першою друкованою книгою, автором якої був українець за походженням, вважається видання, що з’явилося у 1483 р. Автор її — Юрій Дрогобич (Котермак), син убогого ремісника Михайла Котермака з Дрогобича, який став ученим з європейським іменем, одним з перших українських докторів філософії і медицини. Називалась книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року...», а видав її відомий римський друкар Є. Зільберт тиражем близько 500 примірників. Книга містить цінні для тогочасного читача відомості з астрономії, географії, метеорології, медицини. Надрукована вона була у Римі форматом 18,5x13 см.

Першою книгою, надрукованою в Україні механічним , був «Апостол», виданий у 1574 р. у Львові І. Федоровим.

Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських».

Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні.

Надрукований на 278 аркушах по 25 рядків тексту на кожній сторінці.

Мав неабияке художнє оформлення — гравюри, герби Г. Ходкевича (покровителя І. Федорова), зображення апостола Луки, герб Львова. Тираж книги — приблизно 1000-1200 примірників.

На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України та інших країн (3 енциклопедії).

👇
Открыть все ответы
Ответ:
skrydyya
skrydyya
18.06.2020
1.Учи азбуку - прийде хліб у руку. 2.Занепадає мова – зникає і нація. 3.Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненоУчи азбуку - прийде хліб у руку. 4.Занепадає мова – зникає і нація. 5.Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає як нація так і держава. 6.Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський) . 7.Було щастя, були чвари, — Все те геть пішло: І як сонце із-за хмари Рідне слово ізійшло. (А. Метлинський) 8.І скрізь, де на планеті ступала нога українця, народжувалися школи імені Тараса Шевченка, друкувався і перекладався мовами світу «Кобзар» . 9.Шевченків «Кобзар» викликав любов до рідного слова, яке було вигнане з ужитку навіть і поміж культурними українцями, а тепер воно заблищало новим змістом і новими барвами.
4,5(60 оценок)
Ответ:
Jokenroal
Jokenroal
18.06.2020
•Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. •Мовивши слово, треба бути йому паном. •Слово до ради, а руки — до звади. •Слово до слова — зложиться мова. •Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. •Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. •Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. •Більше діла — менше слів. •Будь господарем своєму слову. •Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. •Від красних слів язик не відсохне. •Від солодких слів кислиці не посолодшають. •Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. •Від теплого слова і лід розмерзається. •Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. •Впік мене тим словом, не треба й вогню. •Гостре словечко коле сердечко. •Де мало слів, там більше правди. •Діла говорять голосніше, як слова. •Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. •Добре слово краще, ніж готові гроші. •Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. •За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. •З пісні слова не викидають і свого не вставляють. •І від солодких слів буває гірко. •Кого не б'є слово, тому й палиця не Коня керують уздами, а чоловіка — словами. •Красне слово — золотий ключ. •Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів. •Краще переконувати словами, як кулаками. •М'які слова і камінь крушать. •На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся. •Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить. •Не кидай слова на вітер. •Не так то він діє, як тим словом •Що кому треба, той про те й теребить. •Байка байкою, а борщ стигне. •Шабля ранить тіло, а слово — душу. •Слово — не полова, язик — не помело. •Слово — вітер, письмо — грунт. •Слова пристають, як горох до стінки. •Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. •Слово може врятувати людину, слово може і вбити. •Як овечка: не мовить ні словечка. •Слово старше, ніж гроші. •Удар забувається, а слово пам'ятається. •Чиєсь одне слово губить діло. •Щире слово, добре діло душу й серце обігріло. •Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить. •Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть. •Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия. •Дурний язик — голові не приятель. •Дурний язик попереду розуму біжить. •Перше погадай, потім повідай. •Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив. •Не те гріх, що в рот, а те, що з рота. •Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
4,7(99 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ