Як красиво попіл носить по салону.
Возять пацани колами, розпливаються райони.
Ні про що шкодувати немає буду; що залишив, небо приховає.
Знову свобода, я пірнаю з головою.
П'яний, п'яний, п'яний дощ пробирає дрож (по шкірі).
Ти ж в ці небеса більше не прийдеш (о боже).
Неусвідомлений туман палить, як вогонь (походу).
П'яний, гордий хлопчина проебал любов.
Вона приходить без сну.
Нікому не говорить, про що мріє.
Гроші, слова, абсолютної ролі не грають.
З голови хвиля, м'яко кайфом тіло обіймає.
Ой, дурень-дурень, ти нічого не розумієш.
Під величезним синім зливою, де залишилися ми з тобою.
Як же рано ваші діти відлітають за любов'ю.
Але занадто багато цьому житті, щоб знати польотів ціну подруга, я не той, з ким бути хотіла ти.
П'яний, п'яний, п'яний дощ ...
Объяснение:
земля наших предків напрочуд багата. це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. недарма ми, нащадки тисячоліття історії україни, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. один з них – це собор софія київська, що розташований у центрі нашої столиці.
софія київська або софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису хі-хvііі століть. народилася вона ще за часів існування київської русі, але століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. у його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. тут затверджували навіть політичні угоди. у соборі велося літописання, були створені перші відомі на русі бібліотека та школа.
зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.
фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням богоматері. її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. також у техніці мозаїки виконані зображення христа та марка євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.
довгою і складною є історія софії київської, так само, як і історія нашої країни. і коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.
1. На стежці стояв гарнесенький та колючий їжачок. (прийменник "на", сполучник "та")
2. Дівчина вбігла в хату й погукала матусю на до хлопцям. (прийменник "в", "на", сполучник "й")
3. Де б я не був, на Батьківщині мені миліше. (частка "б", прийменник "на")
4. Іванка думала, що без коханого їй буде важко. (сполучник "що", прийменник "без")
5. Господиня поставила на стіл хліба з салом. (прийменники "на", "з")
Объяснение: