Усе навкруги вкрито білою сніговою ковдрою. «Над полем синьою дугою широке небо простяглось», сонце іноді освітлює своїм «блискучим світлом». Завмерла річка, не тече хвильками прозора вода. Скляне покривало накрило її. «Осока не шелестить, окута кригою товстою». Сплять дерева, трава, земля.
Не видно співочих птахів. Тільки червоногрудий снігур і достиглі грона калини вносять яскраві краплі у синьо-білий пейзаж.Поодинокі невеликі дерев'яні будинки ховаються між засніженими пагорбами. Перший сніг у горах, зазвичай, випадає рано. Кругом маленьких хат видніється мішаний ліс зі зеленими хвойними деревами та золотаво-коричневими листяними. Чіткі обриси зосереджені на передньому плані картини, а білосніжні барви осіннього лісу, немов перше нагадування про сувору зиму.
На задньому плані високі гори – типові краєвиди будь-якого гірського пейзажу. Вони коричнево-блакитного кольору, над якими опускається погідне небо. Розмитість заднього фону створює відчуття неосяжної глибини простору.
Скоро природа порине у вимушений спокій, який передається глядачеві за до біло-золотавих барв гірського пейзажу.
Котилась стежкой горошина
Ось з'явилася дитина
Ти силу мала незбагненну
Ич! Напасть подолала темну
Гляди є батьківщину
Обороня свою родину
Рятує сестру і братів
Охороняє од катів
Шкодує пташечку живу
Коваль дарує булаву
Ось цього хлопчика як звуть?