Потрібно ознайомитись зі змістом тексту, обміркувати його думку. Потім скласти свою роботу на тему "Скарби, що визначають сенс життя". ТЕКСТ:
Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина
переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники
найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi
вважали, що життя ‒ це постiйна боротьба за власне iснування й
добробут, iншi стверджували, що людина живе на Землi для того, щоб творити, виражати себе в мистецтвi…
Украïнський фiлософ i педагог Г. Сковорода сенс людського життя
вбачав у постiйному пiзнаннi свiту й себе самого, у невтомному прагненнi
здобувати знання й збагачуватися iнтелектуально. У своïй знаменитiй
поезiï «Всякому місту звичай i права…» вiн наголошує на тому, що кожен по-своєму визначає життєвi цiнностi та iдеали, яких прагне, однак найголовнiше, на його думку, для людини— це мудрiсть, заради якоï вона й мусить жити: «В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені». Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його
iснування.
Притча
Один китайський імператор раптом усвідомив, що не зможе прочитати всіх книг у своїй бібліотеці. Але раніше він так сподівався, що дізнається про сенс свого життя, прочитавши всі ці томи. Він покликав придворного мудреця і попросив написати історію людства, щоб зрозуміти, для чого живуть всі люди.
Багато часу витратив мудрець. Через кілька десятиліть він приніс 500 томів, у яких було описано все-все. Простягнув руку до цих книг імператор, але зрозумів, що не зможе і їх прочитати. Попросив скоротити оповідь і принести наступного разу найголовніше.
Минули роки, мудрець приніс 50 книг. Але імператор вже так постарів, що, кинувши погляд на них, зрозумів - не зможе осилити навіть 50 книг. Знову попросив опрацювати текст і виділити якнайважливіше. Коли, нарешті, мудрець приніс книгу, імператор уже помирав. Перед відходом у кращий світ, він попросив мудреця донести найголовнішу фразу, завдяки якій він зрозуміє сенс життя. Той сказав: «Людина народжується, страждає, вмирає ..»
А ознаку предмета
Б дiю предмета
В предмет
2.Iменник вiдповiдае на питання
А хто? що?
Б який? чий?
В скiльки? котрий?
3.Iменник у реченнi може бути
А обставиною i означенням
Б пiдметом i присудком
В будь-яким членом речення
4. Усi слова - iменники в рядку
А науковий, научити
Б наука, науковець
В по-науковому, научений
5.Iменник велич утворено
А префiксальним
Б суфiксальним
В безафiксним
6.Незмiнюваний iменник у рядку
А олiвець
Б олiв"е
В омар
7.Прикметник - це самостiйна частина мови, що
А вiдповiдае на питання хто? що? i означае предмет
Б означае дiю предмета i вiдповiдае на питання що робити? що зробити?
В вiдповiдае на питання який? чий? i називае ознаку предмета
8.Початкова форма прикметника- це
А називний вiдмiнок множини
Б називний вiдмiнок однини чоловiвого роду
В називний вiдмiнок однини жiночого роду
9.Прикметник трикутний утворено
А префiксально-суфiксальним
Б префiксальним
В основоскладанням
10.Усi прикметники - якiснi в рядку
А смiшний, цiкавий, дiдiв
Б веселий, дерев"яний, синiй
В гучний, близький, наполегливий
11.НЕ мають ступенiв порiвняння прикметники
А якiснi та вiдноснi
Б вiдноснi й присвiйнi
В якiснi та присвiйнi
12. Коротку форму мають прикметники
А середнього роду в Н.в. i Зн.в. однини
Б деякi якiснi чоловiчого роду в Н.в. i Зн.в. однини
В усi