Багато століть тому, людина цілком залежала від природи. Вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів…
Але вона жила в єдності з природою. Вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. Людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це допомагало вижити та пристосуватися до можливих природних змін.
Сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. Ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили, але це зовсiм не так, бо матiнку природу, не пермогти, не пiдкорити.
Це місце завжди було чарівним для мене. Навіть, побачивши десь неочікувано лише назву Псел, мої думки ринули в дитинство. Відразу згадувалось, як я босим бігав по берегу річки. І, ось, сьогодні, я стою гаю за тим, що відбувається тут. Нічого не змінилося за стільки років. Міста розвиваються, шумлять, а тут все так, як і колись. Спокійні люди прогулюються вулицями, нікуди не поспішаючи. Старенькі діди і далі випасають худобу гають за тою могутньою рікою. Весняна повінь вже минула і на берегах річки з'являється перша травичка. Але тварини не дають їй вирости - відразу вискубують її. для мене, це найчарівніше місце в світі і хочу завжди сюди повертатися!
"Один грам прикладу, важчий ніж кілограм порад", - така приказка яскраво описує тезу, згадану в темі. Чому можна так вважати? І чи дійсно вчинки краще характеризують людину, ніж слова? Про це я хочу написати у цьому творі. Я погоджуюся з таким висловом, і на це є кілька причин. По-перше, дії людини можуть дуже відрізнятися від її слів. Якщо хтось вміє гарно висловлюватися, це не завжди означає, що особа поводиться згідно з тим, про що вона говорить. Дуже часто люди прикриваються водоспадом слів та обіцянок, а насправді не виконують і частини сказаного. По-друге, приємніше спілкуватися з тим, хто робить більше ніж говорить. Уявімо ситуацію: людина потребує до Хто в такій ситуації буде більш корисним: той, хто обіцяє, що до чи той, хто відразу шукає можливість виручити іншого? Звичайно, що друга людина. У сьогоднішньому світі ми часто чуємо обіцянки, які ніколи не виконаються. Люди нерідко розсипають слова, але наші вчинки завжди краще охарактеризують нас. Тому варто діяти! Тоді наша поведінка говоритиме за нас!
Багато століть тому, людина цілком залежала від природи. Вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів…
Але вона жила в єдності з природою. Вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. Людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це допомагало вижити та пристосуватися до можливих природних змін.
Сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. Ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили, але це зовсiм не так, бо матiнку природу, не пермогти, не пiдкорити.