1. Я люблю розмальрву вати кольоровими олівцями.
2. Мені дуже подобається моя нова шкільна форма.
3.Бабуся дала пенітенціарної у школу солодке яблуко.
4. Краще вже ніяк не допомагати, аніж зробити вовчу послугу.
5. З дерева впав клиновий листок.
6. Квітами вкрилась весняна земля.
7. Вже почав обпадати вишневий цвiт.
8. Ми з батьками щойно приїхали із дачі, де провели добре час.
9. Мій тато щойно повернувся зі столиці і привіз нам багато подарунків.
10. На весіллі в сестри всі родичі вітали від душі молодих..
11. Я вичитав багато цікавого про акул з книжки.
12. Коли ми збратом приїхали до бабусі ми наїлися гречаної каші, в неї вона дуже смачна.
13. Вона прагнула солодкого життя, але при цьому нічого не робила.
14. Залізна труба простягалася аж до нашого подвір'я.
15. Прагнення свободи - така була народна воля.
В історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. Хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого напрямку... Про Івана Франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. Адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! Поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. А він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. Майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
Як поета Франка, єдиного у XIX столітті, можна порівняти з Шевченком. Хоча порівняння — справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму. Можна лише говорити про рівень слави, популярності. Чим же збагатив Франко українську поезію? Він розширив її тематичні межі, жанрові, віршові можливості. Серед поетичних творів Каменяра є всі види лірики: громадянська, філософська, інтимна, пейзажна. Є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної України і присвячених загальнолюдським темам. Не можна залишитися байдужим до "Зів'ялого листя" — ліричної драми про красу і безсмертя кохання. Громадянські почуття пробуджують вірші збірки "З вершин і низин", поеми "Мойсей" та "Іван Вишенський". А які глибокі, мудрі його притчі — про красу, про дружбу, про кохання!
Франко-прозаїк створив перші в українській літературі повісті й оповідання про життя і працю робітників. Раніше й теми такої не існувало — українська проза була присвячена виключно проблемам селянства. "Борислав сміється" — твір про початок робітничого руху, початок боротьби праці й капіталу. Новою була також тема інтелігенції, до якої Франко звернувся у повісті "Перехресні стежки". Євген Рафалович, герой твору, прагне служити народові, захищати його інтереси, але, щоб іти своїм шляхом, йому треба подолати численні перешкоди. Підступні дії заздрісних колег, важкі особистості обставини, — здається, все проти благородного адвоката, проти його цілей і намірів. Але Рафалович все-таки не відмовляється від обраної дороги — робить свою справу. "Перехресні стежки" стверджують високе призначення інтелігенції, ідею служіння суспільству, трудящому людові.