, кр по укр мове 1. Усі слова є числівниками в рядку
А один, одиниця, одинак
Б два, двійка, подвійний
В четверо, четвертий, четвірко
Г десять, десятеро, десятник
2. Усі слова є числівниками в рядку
А четверо, четвертий, четвертак
Б п'ятий, п'ятірка, п'ятірня
В одна сота, сотня, сотник
Гдві третіх, третій, трійко
3. Кількісними є всі числівники в рядку
А сім, сто два, перший
Б декілька, обидва, стонадцять
В сорок, сотий, три четвертих
Г двадцять три, вісімнадцять, третій
4. Кількісними є всі числівники в рядку
А една сьома, кільканадцять, восьме
Бобидві, сім третіх, п'ятий
В тисячний, сто третій, нуль
Гмільйон, багато, півтора
5. Складними є всі числівники в рядку
А сто двадцять, триста одинадцять
Б дев'яносто, кільканадцять
В півтораста, триста сорок
Г кількасот, дві третіх
6. Числівник стоїть у правильній формі у варіанті
А п'ятидесяти шести
Б двомаcтами двома
В п'ятиста трьох
Гшестидесяти восьми
7. Числівник стоїть у правильній формі у варіанті
А восьмидесята восьми
Б шестиста вісьмох
В п'ятьомaстaми трьома
Г шестидесяти восьми
8. Порушено норму при відмінюванні числівника в рядку
А дев'ятисот дев'яноста чотирьох
Б дев'ятистам дев'яносто чотирьом
В дев'ятьмастами дев'яноста чотирма
Г дев'ятистах дев'яноста чотирьох
9. Правильно узгоджено числівник з іменником у рядку
А п'ятсот дев'яносто два студента
Б вісімсот сімдесят чотири кущі
В шістсот вісімдесят три сторінок
Г сто двадцять два тижня
10.Порушено узгодження числівника з іменником у рядку
А тридцять п'ять гривень
Б сто чотири метри
В двадцять три апельсина
Г шістсот два солдати
Вірний Петрів кінь Буланко мчав по високій траві. З-під його копит, розправивши рожеві й зелені прозорі крильця, бризкали на всі боки коники. Комах зносило вітерцем, і вони розсіювались далеко довкола. Кілька разів з-під самих копит мов хто викидав здоровенних зайців. Не раз із густої трави сторчма злітали розпасені куріпки.
Ребро пагорба високо знеслося вгору, і перед вершником відкрилася поросла деревами долина. Петро спрямував Буланка пологим схилом праворуч. Хоч кінь мчав по траві, було видно, що під ним широка справжня стежка.
Стустившись з пагорба, Петро пустив вірного Буланка тихою ходою. Може, кроків зо двісті протюпав кінь, тоді заіржав. Десь за зворотом відповіли слабким переривчастим іржанням. Петро підняв лук і почав напинати тятиву.
Ось крутий зворот стежки. Межи кущів тьопає кінь половий. Голову опустив, порваний повід волочиться. Кульбака на коні скособочилась у правий бік, з неї стирчить дві стріли.
То ж Степанів Лиско! Не дався татарам! Бродить степом, сумує за загиблим господарем...
Підігнавши Буланка до охлялого коня, Петро зістрибнув. Погладжуючи замордованого Лиска, вийняв з його загноєних губ вудила. Розстібнув підпругу, зняв сідло, повиймав татарські стріли.
Петро повів обох коней на дзюркотіння води. Напоївши їх у струмку, заходився коло бідного Лиска. Почав гострими паличками чистити рани. Кінь дрібно тремтів. Ран було чимало. Всі від стріл.
Петро набрав у казанок кришталевої води. Відійшовши подалі від струмка, заходився сокирою викопувати яму для вогнища. Відтяв засохлий сук, розколов на скіпки. Приніс шишок. Тоді, трохи поблукавши серед кущів, приніс у шапці вогких бульбуватих коренів завбільшки з голубині яйця. Висипавши у казанок, добряче помив. Це були плоди любки. Ще цю рослину називають “Люби мене, не покинь”. Наші дівчата її у ворожбі вживають. А вояки знають, що, це найкращі ліки від знесилення. Татари у військовому поході завжди запасаються любкою. П’яти бульбочок на цілий день здоровому вояку вистачає, щоб сили не втратити. Треба тільки вміти приготувати.