ійський письменник, ірландець за походженням. найпопулярнішими книгами письменника є детективні історії про шерлока холмса та його друга доктора ватсона: "собака баскервілів" (1901-1902), "долина жахів" (1914-1915), "пригоди шерлока холмса" (1892-1893).
шерлок холмс став улюбленцем мільйонів читачів світу, а ім 'ям його називають тих, хто вміє розплутувати складні історії, відзначається високим інтелектом, знанням життя, прагненням до справедливості..
конай дойль створив науково-фантастичні романи: "втрачений світ" (1912), "отруєний пояс" (1913), "маракотова безодня" (1929), декілька історичних досліджень.
мій улюблений герой — шерлок холмс
шерлок холмс — герой ійського письменника артура конан дойля. це мій улюблений літературний персонаж. я захоплююся детективами і прочитав багато творів агати крісті, едгара по, жоржа сіменона й інших письменників.
але самим добрим, розумним, талановитим для мене залишається шерлок холмс.
слава про нього проникла у всі куточки ії, а потім про геніального детектива довідалися в усьому світі. холмс виїжджає на розслідування до ватикану, його потрібна навіть могутнім монархам. холмс у роботі використовує знаменитий дедуктивний метод. він може за окремими деталями, за якимись дрібницями дати повну інформацію про людину, її характер і місце проживання. у холмса є друг — доктор ватсон. багато що йому незрозуміле в рішеннях і висновках холмса, і він постійно задає питання. зовсім, як я: я так само, як і він, дивуюся словам і висновкам шерлока холмса. і шерлок холмс завжди терпляче, дохідливо пояснює те, що нам незрозуміле.
мені дуже подобається детективна історія "собака баскервілів", яка починається з того, що шерлок холмс буквально витягає з ціпка, забутого в його будинку відвідувачем, масу інформації. і коли з'являється власник ціпка, виявляється, що все, сказане холмсом, — правда.
у кожної людини є улюблені і нелюбимі мелодії, причому смаки можуть змінюватися, а залежить все від періоду життя, сприйняття і настрою. також люди по-різному сприймають стилі. комусь подобається рок, а хтось боїться від класики. однак вченим все ж таки вдалося встановити певні закономірності впливу різної музики на психічний і фізичний стан людини.
вдалося встановити таку закономірність: музика може впливати на людину, але цей вплив залежить від психоемоційного стану. якщо мелодія гармонує з цим станом, то вона вплине на людину позитивно. коли гармонія відсутня, вплив музики буде негативним, а в деяких випадках може підштовхнути і на антисоціальні вчинки.
також вченим вдалося встановити той факт, що сприйняття музики має національно-культурну приналежність. іншими словами, європеєць не завжди буде відчувати себе комфортно при прослуховуванні східних мотивів, а тривалий вплив таких мелодій може викликати у нього серйозне психічний розлад. вірно і те, що жителям азії дуже рідко до душі припадає західна музика.
Традиційне сімейне фото в оздобленій рамці за склом чи пару мегабайтів на цифровому носії? Погодьтесь, перше звучить трохи надійніше, але чи практичніше? На мою думку, всеж-таки селфі мають шанс прийти на заміну сімейним фотографіям. Ні, це не чергова технічна революція, просто з часом на заміну старим, усталеним поняттям приходять нові та більш прогресивні. У цьому немає нічого поганого, бо як казав один древній народ: "Non progred est regredi." У свій час, наші батьки робили фотографії на плівку, а потім проявляли її за спеціальною технологією. Це досить кропіткий процес, який вимагає значних витрат часу та сил. Та з приходом цифрових фотокамер усе змінилось, і тепер достатньо лише зробити пару кліків як відзнятий матеріал опиниться на комп'ютері, а згодом і розлетиться по мережі, де усі родичі та знайомі зможуть поділитися власними враженнями від побаченного, розділити ваші емоції. А селфі, це лише різновид фотографії, який набув стрімкого розвитку з поширенням мобільних пристроїв, оснащених фотокамерами, та завдяки мобільним додатким, таким як Instagram. Мало хто знає, але вперше поняття "селфі" з'явилося на австралійських інтернет-форумах у 2002 році, а перша зроблена фотографія за аналогічною технологією взагалі датується двадцятим століттям. Тому, висувати думку про те що селфі - черговий тренд 21 століття, більше ніж безглуздо. Цікаво, але значна кількість моїх сімейних фотографій за останні пару років, саме селфі, які зберігаються на полиці за скляною рамкою. Так, це частина наших традицій і я не збираюсь відмовлятися від них, хоча і є прихильником новітніх технологій. Я вважаю, що ті, хто задаються питанням, чи зможуть селфі прийти на заміну сімейним фотографіям, здебільшого мають на увазі цифрові фотографії, які зберігаються не в старовинних альбомах, а у секторах вінчестерів. Можна привести безліч "за" і "проти" з обох боків, та я б хотів зосередити увагу на основних перевагах "цифри". По-перше, компактність і місткість. Звичайний фотоальбом, зазвичай, вміщує до двохсот фотографій і при цьому важить десь до двох кілограмів, при тому що є і значно більші альбоми. У той час як ці ж 200 фотографій з легкістю розташовуються на носії вагою у пару грамів, а той взагалі на хмарному сховищі. По-друге, доступність і необмеженість. Завдяки цифровим технологіям ми маємо змогу зробити стільки фотографій, на скільки вистачить пам'яті, а потім звільнити її, відправивши відзнятий матеріал на комп'ютер і фотографувати далі і далі. Окрім того, це надає можливість інформувати про себе в Інтернеті, що особливо з плином останніх років перетворюється на справжній бізнес, який приносить значно більші матеріальні винагороди чим більшість сучасних професій. Прихильникам плівки нічого засмучуватися, адже сьогодні тренд на такі фотографії знову повертається. Правда, незвичайно, що фотографії на плівку це теж тренд? У цьому немає нічого поганого, людство розвивається і прагнення знайти нові шляхи до більш комфортного життя є досить зрозумілим, а більше необхідними.