я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити.
але інколи бувають хвилини, у які я не можу почуватися щасливою. це відбувається, коли у близьких для мене людей виникають проблеми зі здоров'ям, їх щось турбує. тоді у мене болить душа за моїх рідних. проте минає час, проблеми минають. і у такі хвилини я починаю усвідомлювати, як мало потрібно для щастя! я щаслива людина, адже маю все для цього: прекрасну родину, відданих друзів, хобі та радість від того, що я живу.
какой язык считал своим Т.Г.Шевченко. Тарас Григорьевич одинаково много писал как на русском так и на украинском языке , но какой какой язык Кобзарь считал своим? Скажем, «Кобзарь» написан на украинском. А вот вся художественная проза – на русском. Даже знаменитая пьеса из истории запорожского казачества «Назар Стодоля» первоначально была написана на русском языке и лишь потом переведена на украинский. Письма он тоже писал на обоих языках – в зависимости от адресата. Как же определить, какой язык Кобзарь считал своим?
Составитель толкового словаря живого великорусского языка датчанин по происхождению В.Даль как-то сказал: «Ни призвание, ни вероисповедание, ни сама кровь предков не делают человека принадлежащим к той или иной народности. Дух, душа человека – вот где надо искать принадлежность его к тому или другому народу. Чем же можно определить принадлежность духа? Конечно, проявлением духа – мыслью. Кто на каком языке думает, тот тому народу и принадлежит. Я – думаю по-русски.». На каком же языке думал Т.Г.Шевченко? ответить на этот вопрос не представляет ни малейшего труда. Заглянем в те его записи, которые не предназначались для посторонних глаз, которые он вел для себя, – в его дневники. И станет ясно – Шевченко думал по-русски.
я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити.
але інколи бувають хвилини, у які я не можу почуватися щасливою. це відбувається, коли у близьких для мене людей виникають проблеми зі здоров'ям, їх щось турбує. тоді у мене болить душа за моїх рідних. проте минає час, проблеми минають. і у такі хвилини я починаю усвідомлювати, як мало потрібно для щастя! я щаслива людина, адже маю все для цього: прекрасну родину, відданих друзів, хобі та радість від того, що я живу.