Софійка - маленька дівчинка,ранок якої починається тоді, коли сонечко прокидається та заглядає у віконце. Дитина дуже талановита, любить танці, гімнастику, аеробіку, спів, макраме та бісероплетіння. Але найулюбленіша справа - це катання на велосипеді. Софійка навіть не поснідала, а вже стрімко біжить на двір. Ранок був дуже сонячний, теплий, співали пташечки. Софійка сіла на велосипед та поїхала вулицями рідного села. Наближалася осінь, але дівчинка взагалі не сумувала, вона милувалася квітами гала за тваринами, побачила сусідку Марусю, яка доїла корову, на своєму шляху зустріла подружку Янусю, яка біжала до магазину по молоко. Софійка проїхала повз криницю, стадо свиней, хлопчаків,які бавилися м`ячем та вирішила повернутися до дому. Велосипед блищав на сонці, а дівчинка радісно снідала та чекала на нову поїздку зі своїм залізним другом.
Кожна пташка красна своїм співом,так як і людина своєю душею.Нерідко в цьому житті людей порівнюють з птахами.Наприклад зозуля чи голуб.Різні варіанти порівняння наявні в людей. Та ми не про це тепер говорим. У кожної пташки свій голос, своя історія,своя пісня. У народі кажуть що спів солов'я ні з чим не зрівняти . Але часто можна почути співи різних видів пташок і всі вони по-своєму прекрасні. Ніхто навіть і не здогадується, що в своїй пісні має на увазі птах , про що його пісня про печаль чи радість,про скликання на обід чи журба по рідним. Так ми милуємось і захоплюємось неперевершеності проспіваної пісні птахи.Але прислухаймося до трепету їх голосів , до їх душі , як і до людини.
