Сонце щойно визирнуло з-за обрiю, тiнi вiд дерев довжелезнi, вони були б безконечними, коли б не занурились у Ясне озеро. 2. Семиметрове робоче колесо турбіни, розташоване всередині статора, з'єднане довжелезним валом з генератором електроенергії. 3. На щастя, червоний колір уже скінчився, бо скінчилися казенні будівлі й почалися звичайні, вбогі обивательські халупи, довжелезні недоламанi паркани, тини... 4. Дуже радий, дуже радий, - нарешті урвав мовчання Філіппов. 5. Ти побачив під крислатою ялицею, ?посадженою? білявого кучерявого парубка, що лежав і був блідий дуже, без кровинки на лицi. 6. Ніна виявилася дуже балакучою і цікавою, весь час допитувалася, скільки у Володі вдома корів. биків, землі. 7. Надворі посвітлішало: мiж крижинами хмарин обережно пропливає місяць, і його зеленаве промiння виплiтає на засніжених деревах і землі рухливі неводи. 8. Господар, зворушений, що вперше в житті військові заговорили до нього зрозумілою мовою, а один сказав навiть кілька слів по-украïнськи, метнувся до хати і виніс зеленкувату граначасту пляшку. 9. Будиночки бiлi, вкриті кольоровою черепицею, де-не-де просвід?? часу тонким шаром моху, що надає iй зеленкуватого відтінку. 10. Він був блідий і згорблений, під очима нависали зеленкуваті капшуки, але вуса, як і завжди, хвацько закручені, стирчали догори.
Привіт, зимо, як ти? Давно не бачилися. Чомусь твої сніги, морози та вітри вже не такі люті, як раніше. Невже ти стала гарною? Де твоя суворість, як у вчительки з алгебри? Я б із задоволенням поговорила з тобою за чашкою какао. Здається, що розмова затягнеться надовго. А потім ми підемо ліпити сніговика, як малі діти. Чому, зима, ти мене завжди повертаю раннє дитинство, коли школа не дошкуляла своїм домашнім завданням і ми могли годинами бігати з друзями морозними вечорами. Ми могли б кидати сніжками в чужих дітей і довго ховатись за стінами будинків, сміючись. Сподіваюся, зима, тобі також весело.
-Привіт!
-Як твої справи?
добре.
-Ти скоро вийдеш до школи?
-Так. Але я дуже турбуюся про те,що мене довго не будо у школі - я стільки пропустила!
- Не турбуйся! Хочеш,я тобі до
-Справді?
-Ну звісно!
-Дякую тобі!
-Нема за що.Просто ти дуже багато втратила,а в нас саме був важкий матеріал,і я не хочу,щоб в тебе були проблеми з навчанням.
-Ось тому я і турбувалася,тому що не кожен може запропонувати свою до просто так.
-Насправді мені зовсім не важко зробити добро людині.
бі тобі велике! Я твоя боржниця.