Тесты 1. Безсполучниковим складним реченням називається таке речення, у
якому:
а) одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і
з'єднується з ним за до підрядного сполучника або сполучного
слова;
б) прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним
сполучником;
в) наявний лише один головний член;
т) прості речення об'єднані за змістом та інтонацією без до
сполучників чи сполучних слів.
2. Знайдіть безсполучникове складне речення:
а) Засуджують те, що не розуміють (Нар. творчість).
б) Вмирає людина, але живе краса (П.Загребельний).
в) Багатому у двір котиться, а бідному – з двору (Нар. творчість).
г) Підходиш ближче – нема нікого (Л.Костенко).
3. Вкажіть безсполучникове складне речення з однорідними простими:
а) Багато снігу – багато хліба.
б) Де сніг буде – хліба прибуде, де вода розіллється – сіна набереться.
в) Свій, не свій – на дорозі не стій.
г) Опеньки з’явилися – літо скінчилося (Нар. творчість).
4. Визначте безсполучникове складне речення з неоднорідними
простими:
а) Щастя має ноги, біда має роги.
б) Ранні пташки росу п’ють, пізні слізки ллють.
в) Щастя біжить, а нещастя летить.
г) Не копай другому яму – сам упадеш (Нар. творчість).
5. Вкажіть, у якому безсполучниковому складному реченні замість коми
слід поставити тире:
а) Всі дівчата були тільки в червоних кибалках, одна Мотря прийшла в
квітах та в стрічках (І.Нечуй-Левицький).
б) Сонце світило на київські гори; золоті верхи сяяли й неначе
горіли(І.Нечуй-Левицький).
в) Кругом Києва в долині зеленів густий ліс, синів за Дніпром, ніби
повитий сизим туманом, бір…(І.Нечуй-Левицький).
г) Проскурниця посадила Мелашку вечеряти, вона й ложки не вмочила
6. Вкажіть смислові відношення між простими реченнями в поданому
безсполучниковому складному:
Є здоров’я – є все (Нар. творчість).
а) Умовно-наслідкові.
б) Причиново-наслідкові.
в) Часові.
г) Друге речення пояснює інше.
д) Друге речення вказує на причину і дію першого речення.
7. Знайдіть правильну схему зазначеного речення, розставивши розділові
знаки.
Ось день проминув зник і вечір погожий ніч криє і місто і табір
ворожий. (Леся Українка)
а) [ ] , [ ] , [ ], [ ]
б) [ ], [ ], [ ]
в) [ ], [ ]
8. Установіть відповідність між безсполучниковими реченнями та їх
схемами- моделями (розділові знаки випущено).
I. Пролітав буйний вітер над морем по безмірнім широкім просторі білі
хвилі здіймались високо і знялися од вітру ще швидше загукали як військо
вороже…(Леся Українка)
II. Все здалось до роботи перевесло й шнур плуг сокира й лопата
виводили мур. (Леся Українка)
III. Винесли тіло цариці люд заступив йому путь. (Леся Українка)
IV. Поблискують черешеньки в листі зеленім черешеньки ваблять очі
діточкам маленьким. (Леся Українка)
а) [ ], [ ] одночасність
б) [ ]: [ ] пояснення
в) [ ]; [ ] одночасність
г) [ ] - [ ] зіставлення
9. Скласти і записати речення за поданими схемами:
а) [ ]:[причина].
б) [умова]—[ ].
10. Зробити повний синтаксичний розбір речення. Накреслити схему.
Важливо пам’ятати: людина має бути щирою,привітною
Відповідь:
Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка. Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково й прохолодно, як у літньому лісі. Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити. Вудочка, як великий промінь, лежала на його плечі, вудочка обіцяла йому такі радощі, що в передчутті їх Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати.
Він не втримався, щоб не крикнути. "А-а-а!" — легко й сріблисто вирвалося з його грудей, покотилося колесом по стежці й погасло в гущавині попереду. Ліс на хвилю заслухався, а потім зразу і збайдужів. "А-а-а!" — вже лункіше крикнув він, і тепер навколишня тиша немов кинулася стрімголов увсібіч, перелякана і тремтяча. "А-а-а!" — закричав на повні груди хлопець, і голос, неначе вибух, порскнув угору й по боках, а Юрко зостався в пустці, яка все збільшувалась, бо грім одкочувався все далі й далі, поки весь ліс не перетворився на величезну пустку.
В дзеркало ріки дивилось і не могло на себе надивитись небо. Юрко закинув вудочку, і поплавець хитнувся посеред блакиті. На нього зразу ж сів метелик, з жовтими плямами на крильцях, і довго сидів, поки по воді не побіг вітерець і не поніс того метелика геть-геть на середину. Як добре, як щасливо було Юркові!
Гуп-гуп-гуп! — почулося за спиною, і всі його думки розлетілися, як сонячні зайчики. Він озирнувся — й не помилився в своїх передчуттях: Тося таки прийшла слідом за ним, як і обіцяла звечора. Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови, а вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він...
Отак довгенько не розмовляли. Хоч хлопець уже й перестав гніватись, але все ще не обзивався до Тосі. А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер дедалі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились.
— Ти ж знаєш, — мовив, нарешті, Юрко, — що риба боїться, коли багато людей.
— Так уже й багато тут, — буркнула вона.
— Це через тебе не ловиться, — таки допік він.
Проте вона не хотіла погодитися з тією несправедливістю:
— То ти такий умілець!..
Юрко почав сопти. Він тільки недавно приїхав із міста в гості до бабусі, але вже встиг кілька разів посваритись і помиритись із Тосею. Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей. Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати.
Нічого не піймав. А внизу таки найшов на кого звернути:
— Через тебе усе!
Тося й не думала здаватись:
— Ти, мабуть, черв’яка не тим боком стромляв на гачок, а на мене складаєш.
Поверталися од річки вдвох, хоч Юрко, йдучи з порожніми руками, хотів би повертатися сам, без свідків. Повітря посухішало, блакить між стовбурами зблякла. Тося назбирала зеленцю й хотіла вгостити Юрка, але той відмовився. Через кілька ж кроків не втримався — сам нарвав і почав ласувати.
— Колись ми з батьком піймали були сома, — збрехав Юрко, бо батько тоді ходив рибалити без нього і зловив тільки великого коропа, а не сома. — Півтора пуда заважив.
— Та ну?! — здивувалася Тося.
Юркові було приємне її захоплення, а тому він вигадував далі:
— А як тельбушили його, то всередині знайшли краснопірку на кілограм. І вона ще була жива!
Насправді ж ту краснопірку батько зловив іншим разом, і також без Юрка. Але здогадатись про все це Тося не могла, вона тільки вигукнула зачудовано:
— Ти бач!
Хлоп’яча уява й далі вела:
— Якось до нас у місто приїхав пересувний зоопарк. Там були леви, жирафи, макаки, вовки, лисиці, а також крокодили. Одного разу маленький крокодил десь пропав... То я його в озері на вудку через день зловив!
Але ігши, що вона не поспішає захоплюватись, а тільки недовірливо так дивиться, взявся глузувати з неї:
— Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна...
— Тс-с-с, — зашепотіла раптом Тося, не слухаючи його й приклавши палець до вуст. — Подивись ген туди!..