Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере . І мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.
Молодое поколение сегодня не имеет тех четких ориентиров в жизни, которые были у наших отцов и матерей. Нет глобальной цели, которая формируется на государственном уровне огромной и мощной пропагандистской машиной. У наших отцов и матерей было то, чего нет у нынешней молодежи: знание о законах общества и системы. Им было точно известно, как достичь той или иной цели, что возможно, а что нет. К сожалению, современная молодежь не имеет такого знания. Молодому человеку необходимо иметь представление о жизни и окружающем мире. Ему нужно понимать, что такое хорошо, а что такое плохо. Ему нужно знать законы того мира, в котором он живет. Современная молодежь получает картину мира из СМИ, продуктов массовой культуры и своего жизненного опыта. Картина мира, которая сейчас есть у молодых людей, которая создавалась в течение десятилетия, говорит им о бессилии и предрешённости. Что есть люди, которые все решают: кто, куда и зачем. Такая картина мира провоцирует молодое поколение. Одна его часть полностью потеряла интерес к политике и жизни государства. Другая часть, накопив в себе достаточно агрессии, объединяется под радикальными, националистическими и фашистскими лозунгами. И, похоже, что никто из современных политиков не думает, что у России через 10 лет будет лицо современной молодежи.
Привет!
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере . І мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.
Объяснение: